Вирок № 61708228, 28.04.2016, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1958/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Осіпенко Л. М.,

при секретарі: Тиріній В.С.,

за участю прокурора: Голубова О.В., Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт № 12015130550000841 від 26 березня 2016 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки,заміжньої, не працюючої, на утриманні малолітніх дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

22.09.2015 року приблизно о 15 годині 15 хвилин, більш точнішого часу в ході досудового і судового слідства встановити не надалося за можливе, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого фактичного проживання: а саме Сватівський район, с.Н.Дуванка, пров. Річний будинок № 4 , перебуваючи у стані алкогольного спяніння, маючи умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись в кімнаті залу жилого будинку, за вищевказаною адресою, взяла ніж зі столу та на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно нанесла правою рукою один удар ножем в область живота своєї матері ОСОБА_2 в результаті чого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче ножове поранення лівої плевральної і черевної порожнини з пошкодженням селезінки, товстого кишківника. Внутрішньочеревна кровотеча. Геморогічний шок другого ступеня. Проникаюче ножове поранення лівої плевральної та черевної порожнини, з комплексом складаючих її ушкоджень,згідно висновку судово-медичної експертизи №7 від 02.03.2016 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпечності для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 суду пояснила, що вона вину у скоєнні злочину визнає повністю та обставини, викладені у обвинувальному акті повністю відповідають дійсності, просила суд не наказувати її суворо, у скоєному розкаюється, зокрема пояснила, що 22.09.2015 року приблизно о 15 годині 00 хв. знаходячись у себе дома за місцем свого проживання за адресою Сватівський район, с.Н.Дуванка, пров. Річний будинок № 4, вона знаходилась у стані алкогольного спяніння у звязку з чим між нею та її матірю ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої вона схопила зі стола ніж та нанесла матері правою рукою один удар в область живота, після чого її знайомий ОСОБА_3, який знаходився у неї вдома викликав швидку медичну допомогу.

Потерпіла ОСОБА_2 в ході розгляду справи підтвердила фактичні обставини справи та не оспорювала їх. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої у неї не має, а тому просила не позбавляти останньої волі, так як обвинувачена її рідна дочка.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, розяснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на пропозицію прокурора , яку підтримала обвинувачена ОСОБА_1 провів судовий розгляд у справі , щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ст.ст. 349 ч. 3, 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цей частині інших доказів по справі, крім допиту обвинуваченої та дослідження даних, які характеризують її особу.

Беручи до уваги визнання своєї вини обвинуваченою, аналізуючи її показання та обставини встановлені в ході слідства, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена повністю і її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочину, його тяжкість, приймає до уваги обставини,що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченої.

Злочин вчинений ОСОБА_1 є тяжким злочином.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої судом визнаються її, щире каяття, визнання вини, сприяння розкриттю злочину.

Визначаючи міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд також приймає до уваги те, що ОСОБА_1 в силу ст..89 КК України не судима, за місцем проживання характеризується незадовільно.

Обставини, які згідно ст..67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 є скоєння злочину у стані алкогольного спяніння.

При наявності всіх вищевказаних пом'якшуючих обставин та однієї обставини, що обтяжує покарання обвинуваченої, суд вважає достатнім для визначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1 з урахуванням думки потерпілої, яка просила призначити їй покарання не суворе, призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч 1. ст. 121 КК України, чинною на момент вчинення злочину із застосуванням до неї ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням з покладанням на неї обовязків, передбачених ст. 76 КК України, що буде необхідним й достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Враховуючи наявність рекомендації, яка міститься в акті амбулаторної наркологічної експертизи № 21 від 23.03.2016 року, щодо проведення обвинуваченій ОСОБА_1 яка страждає алкоголізмом, протиалкогольного лікування в примусовому порядку за місцем її перебування (а.с.130), суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до розяснень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 року,виходячи з комплексного аналізу норм законодавства України (зокрема,ст.76 КК України,ст..53 Закону України від 19.11.1992 року № 2801-Х11 « Основи законодавства України про охорону здоровя» і положень міжнародно- провових актів алкоголізм - є соціально небезпечним захворюванням і до хвороб, що становлять небезпеку для здоровя інших осіб, які вчинили злочин, не належать, а тому примусовому лікуванню на підставі ст.. 96 КК України не підлягає.

Заявлений начальником Сватівського відділу Старобільської місцевої прокуратури старшим радником юстиції цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Сватівського районного територіального медичного обєднання суми витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі - 3661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 44 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі, як такий, що підтверджується довідками лікувального закладу та визнається обвинуваченою.

Відповідно до ст. 124 УПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 194, 371, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 ( пяти ) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України засуджену ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 ( три) роки.

Зобовязати засуджену ОСОБА_1 на час іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишити до набрання вироку законно сили.

Речові докази, а саме: кухонний ніж знаряддя вчинення кримінального правопорушення, відбитки пальців рук у кількості 8 штук., ганчірку з плямам речовини бурого кольору,які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при Сватівському РВ ГУМВС України у Луганській області знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи холодної зброї № 47 від 16.02.2016 року у розмірі 306 (триста шість) гривень 90 коп., дактилоскопічної експертизи від 16.02.2016 року № 19/113/6-3/86 у розмірі - 306 (триста шість) гривень 90 коп. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сватівського РТМО, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31416544700271, 37928384 суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2С . в сумі - 3661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 44 копійки.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя : Л.М.Осіпенко