Постанова № 61707336, 27.09.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4172/16-п

провадження № 3/415/790/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2016 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 липня 2016 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись за адресою свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, влаштував словесну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою в її адресу, чим завдав шкоду психічному здоровю потерпілій, вчинивши насильство у сім`ї.

ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, причини його неявки суду не відомі, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Постановами Лисичанського міського суду ОСОБА_2 було піддано приводу, привід Лисичанським ВП ГУНП у Луганській області не був виконаний. Відповідно до досліджених у судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_2А вбачається, що винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП, визнав та пояснив, що 29 липня 2016 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, він перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись за адресою свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, влаштував словесну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою в її адресу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді, а саме: змістом досліджених у судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_2А, наданих ним безпосередньо після вчинення адміністративного правопорушення (а.с.5), письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 (а.с.4), протоколом прийняття заяви від гр. ОСОБА_3 від 29.07.2016 року (а.с.3).

Відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Сімя, згідно з положеннями ст.3 Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сімї» будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю, за ці дії члени сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність, згідно з положеннями статті 15 вищезазначеного закону.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_2А за ознаками ч.1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив насильство у сімї, а саме: дії психологічного характеру, тобто насильство, повязане з діями одного члена родини на психіку іншого члену родини, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоровю потерпілої.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_2А, не працює, в письмових поясненнях вину визнав.

Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, помякшують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.

Обставиною, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжує відповідальність правопорушника, суд визнає вчинення адміністративного правопорушення у стані алкогольного спяніння.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, відсутності обставин, що помякшують відповідальність, наявності обставин, що обтяжують відповідальність, а також характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_2А, слід призначити стягнення у вигляді адміністративного арешту, в межах строку передбаченого санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

На підставі вимог ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 173-2 ч.1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА :

Піддати ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративному стягненню у вигляді адміністративного арешту на строк 07 (сім) діб.

Стягнути з ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок (отримувач коштів УДКСУ у місті Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайному виконанню не допускати.

Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання.

Суддя: М.М.Старікова