Рішення № 61707312, 23.09.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3331/15-ц

Провадження № 2/415/1464/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.16 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Бадаєвої А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.09.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо змін кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк свої зобовязання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредиту у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У порушення ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобовязується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або в установленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обовязків за договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2015 року має заборгованість 15393, 68 грн., яка складається з наступного: 7 739, 55 грн. заборгованість за кредитом; 5 744, 91 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 700, 00 грн. заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. штраф (фіксована частина) та 709, 22 грн. штраф (процентна складова).

На підставі викладеного, представник позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.09.2011 року у розмірі 15 393, 68 грн. та судові витрати.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначила, що вважає позов необґрунтованим, тому що не могла оплатити кредит внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, зокрема, в місцевості де вона мешкає розпочались бойові дії, по місту систематично влучали снаряди ті інші вибухові прилади. У звязку із чим підприємства та приватні підприємці були вимушені припинити свою діяльність, курс національної валюти гривні зменшився майже в чотири рази, будь якої роботи немає. Тривалий час вже перебуває на обліку в центрі зайнятості, роботи знайти не може. Отримані грошові кошти за кредитом повністю витратила на лікування матері, але це не допомогло та 14 травня 2014 року мати померла. Якби мати не хворіла, то вона б не укладала кредитний договір, отже фактично кредитний договір укладений під впливом тяжких обставин, які виразилися у необхідних матеріальних витратах на лікування матері. Працевлаштуватись не має можливості, отримувала допомогу по безробіттю у нижчому розмірі ніж прожитковий мінімум, внаслідок отримання допомоги менше ніж прожиткового мінімуму, не тільки не мала можливості сплачувати кредитну заборгованість, а взагалі не повноцінно харчувалась.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 р. з населених пунктів у затвердженому КМУ переліку. Такий перелік був затверджений розпорядженням КМУ № 1053-р від 30.10.2014 р. і № 1275 від 02.12.2015 р. та включає м. Лисичанськ, в якому зареєстрований та проживає відповідач.

Отже, відповідач не мав права застосовувати відносно неї пеню та штрафні санкції.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без їхнього представника, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, подав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі та без участі відповідача, позов не визнають, обґрунтовують наявними у справі запереченнями проти позову.

У звязку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю сторін, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 20.09.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 300, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві позичальника.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов, підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або в установленій банком долі у випадку невиконання боржником своїх боргових та інших зобовязань за договором.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивачем було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з встановленням на день укладання договору ліміту кредитної лінії на рахунку у сумі 8 300, 00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 20.09.2011 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» станом на 31.03.2015 року становить 15393, 68 грн., яка складається з наступного: 7 739, 55 грн. заборгованість за кредитом; 5 744, 91 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 700, 00 грн. заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. штраф (фіксована частина) та 709, 22 грн. штраф (процентна складова).

Вказані обставини, тобто отримання відповідачем кредиту у сумі 8 300, 00 грн. та неповернення відповідачем суми отриманого кредиту, не оспорювалися сторонами і вважаються судом такими, що визнані сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, який відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 7 739, 55 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5 744, 91 грн. знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на те, що порушення зобовязання в період проведення АТО в м. Лисичанську сталося внаслідок бойових дій, що відносяться до непереборної сили і не залежить від волі відповідача, а тому вона має бути звільнена від виконання цього зобовязання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 ПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано суду сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобовязання за кредитним договором, а оскільки сертифікат є єдиним належним та достатнім документом для підтвердження зазначених обставин, суд вважає, що такі доводи, викладені відповідачем у запереченнях проти позову не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, не підтверджені належними та допустимими доказами, з яких суд мав можливість встановити наявність обставин, що обґрунтовують доводи відповідача.

Крім цього, доводи відповідача про те, що причиною невиконання умов кредитного договору стали хвороба та смерть її матері, а також фінансова криза в Україні, знецінення національної валюти та зменшення внаслідок цього прибутків відповідача, що позбавляє її можливості виконати свої зобовязання, на думку суду, не заслуговують на увагу та не можуть бути прийняті судом, оскільки саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а фінансова криза в Україні та знецінення національної валюти є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом у сумі 700, 00 грн., а також штрафів у сумі 500, 00 грн. фіксована частина та 709, 22 грн. процентна складова, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, до якого належить м. Лисичанськ Луганської області.

Згідно з довідкою адресно-довідкового підрозділу УДМСУ в Луганській області від 04.06.2016 року відповідач ОСОБА_1 з 09.11.1999 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кв. Дружби народівАДРЕСА_1, у звязку з чим суд доходить висновку про те, що на дані договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Так, згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 20.09.2011 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1, у графах 13 (сума комісії та пені) та 14 (сума комісії та пені накопичувальним підсумком) зазначено, що станом на 31.03.2016 року існує заборгованість у сумі 700, 00 грн.

Однак, з наданого розрахунку заборгованості та інших матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити, яка саме сума заборгованості по комісії, а яка саме по пені, у звязку з чим вважає за необхідне у задоволенні даної позовної вимоги відмовити, оскільки вважає недоведеним позивачем ані в судовому засіданні, ані письмовими доказами той факт, що заборгованість відповідача у сумі 700, 00 грн. це заборгованість саме за комісією, а не за пенею, на нарахування якої накладено мораторій згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Крім цього, позивачем у позовній заяві зазначено, що він просить стягнути з відповідача штрафи, які нараховані відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, які позичальник зобовязаний сплатити банку при порушенні ним строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів. Однак, з наданого розрахунку заборгованості та інших матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити, за який саме період нараховані ці штрафи відповідачу та який період вважається позивачем початком порушення відповідачем строків платежів та по якому саме з грошових зобовязань. У звязку з чим суд вважає недоведеним той факт, що штрафи були нараховані не в період дії мораторію, введеного згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією у сумі 700, 00 грн., а також штрафів у сумі 500, 00 грн. фіксована частина та 709, 22 грн. процентна складова, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № PROM4BO69P від 14.05.2015 року про сплату судового збору у сумі 243, 60 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 213,39 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, Законом України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 20.09.2011 року у загальній сумі 13 484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 46 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 7 739 (сім тисяч сімсот тридцять девять) гривень 55 копійокта заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5 744 (пять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 91 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 213 (двісті тринадцять) гривень 39 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА