Ухвала суду № 61707127, 21.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1898/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

21.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

секретар Івченко Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2016 року у справі за позовом Управління поліції охорони в Кіровоградській області до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Управління Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, правонаступником прав і обовязків якого є Управління поліції охорони в Кіровоградській області, звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позову Управління зазначало, що 06 вересня 2015 року о 13 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на вул. Жовтневої революції на регульованому перехресті з вул. Соціалістична у м. Кіровограді, при повороті ліворуч на сигнал світлофору, який дозволяє рух, не переконалася в безпечності своєї дії, не надала переваги в русі та допустила зіткнення зі службовим автомобілем Тоyotа Avensis, який належить УДСО при УМВС України в Кіровоградській області, державний реєстраційний номер 12 0035, який рухався в зустрічному напрямку прямо, під керуванням водія УДСО ОСОБА_3. Внаслідок ДТП автомобіль УДСО пошкоджено, вартість його відновлювального ремонту складає 146694,81 грн.. ПАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до укладеного з відповідачем ОСОБА_4 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, виплатила УДСО страхове відшкодування збитків у розмірі 49750 грн.. Оскільки це не покриває завдану відповідачем матеріальну шкоду, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь УДСО на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 88194,82 грн., з яких 86994,82 грн. збитки через пошкодження автомобіля, 1200 грн. витрат на проведення експертної оцінки автомобіля (а.с.3-6).

Ухвалою суду від 11 травня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 (а.с.143).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління поліції охорони в Кіровоградській області 88194,82 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1931,93 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с181-183).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, скасувати ухвалу суду від 12 липня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення і проведення повторної інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи та змінити рішення суду, призначивши у справі повторну інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу (а.с.190-196).

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, уточнили, що просять скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача та третя особа заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом ч.1 ст.1166, ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна, зокрема, майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обовязку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина пята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобовязана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 06 вересня 2015 року ОСОБА_2, яка керувала належним їй на праві власності автомобілем "ВАЗ-2106", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Жовтневої Революції у м. Кіровограді (перейменовано у м. Кропивницький), у порушення п.п.10.1, 16.6 ПДР України, на регульованому перехресті з вул. Соціалістична, при виконанні повороту ліворуч на сигнал світлофору, що дозволяє рух, не переконалася в безпечності своєї дії, не надала переваги в русі та допустила зіткнення з автомобілем «Тоyotа Avensis», що належить УДСО при УМВС України в Кіровоградській області, правонаступником якого є Управління поліції охорони в Кіровоградській області, державний реєстраційний номер 120035, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку прямо. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2015 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2016 року, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАПі накладено адміністративне стягнення (а.с.41, 111-113).

Під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення за клопотанням ОСОБА_2 та її представника була призначена інженерно-транспортна (автотехнічна) експертиза.

Згідно висновку експерта № 2265 від 08 лютого 2016 року дії водія автомобіля «ВАЗ2106» ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 2.3 (б),10.1 та 16.6 ПДР України, згідно з якими: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п.2.3 (б)); перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1); повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч (п.16.6 ПДР).

За умови своєчасного, належного виконання водієм ОСОБА_2 вимог п.2.3 (б), п.10.1 та п.16.6 ПДР України, тобто при відмові від здійснення маневру вліво перед зустрічним автомобілем «Тоyotа Avensis», ОСОБА_2 мала у своєму розпорядженні технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію автомобіля Тоyotа і тим самим, мала технічну можливість уникнути ДТП. По запропонованому на дослідження варіанту розвитку подій, водій автомобіля Тоyotа не мав у своєму розпорядженні технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до лінії руху автомобіля ВАЗ-2106 (місця зіткнення) і тим самим не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106, невідповідностей вимогам ПДР України у діях водія ОСОБА_3 не вбачається.

Невідповідні вимогам пунктів 2.3 «б», 10.1 та 16.6 ПДР дії водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 знаходяться у причинному звязку з ДТП, що сталася.

Як свідчить схема місця ДТП, в якій відсутні письмові зауваження чи заперечення учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо неправильності її складення, та пояснення відповідача, надані в апеляційній інстанції, зіткнення автомобілів відбулось на смузі руху автомобіля «Тоyotа Avensis».

Довідка Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології від 12 вересня 2016 року, надана представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що станом на 13 годину 6 вересня 2015 року опадів та небезпечних явищ не було, не спростовує висновків суду, щодо недотримання водієм автомобіля ВАЗ-2106 вимог п.п. 10.1 та 16.1 Правил дорожнього руху України, яке знаходиться у причинному звязку з ДТП, що сталася.

Суд першої інстанції, дав належну оцінку доводам та запереченням сторін, оцінивши докази відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, дійшов правильного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про необгрунтовану відмову судом першої інстації у призначенні за клопотанням відповідача та її представника повторної інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи.

Відповідно до ст.143 ЦПК України для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза , яка доручається іншому експертові (експертам).

Матеріалами справи підтверджується, що експертиза призначалась за клопотанням відповідача та її представника у справі про адміністративне правопорушення.

Висновок експерта за результатами проведення вказаної експертизи, наданий відповідачем та її представником як доказ в цивільній справі.

Вихідні дані для проведення експертизи в рамках справи про адміністративне правопорушення були надані ОСОБА_2, крім того, експерту за його клопотанням для дослідження були надані викопіювання із топографічної зйомки м. Кіровограда (фрагмент ділянки дороги, де сталося ДТП) та додаткові пояснення учасників ДТП, на всі питання сформульовані відповідачем та її представником надані повні і обгрунтовані відповіді, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, доводи і заперечення відповідача зводяться фактично до незгоди з висновками експерта, тому суд першої інстанції обгрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, про наявність вини обох власників джерел підвищеної небезпеки - безпідставні, оскільки не грунтуються на встановлених судом обставинах та досліджених доказах.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника автомобіля "ВАЗ-2106" застрахована у ПАТ "СГ "ТАС", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8374799.

Згідно зі звітом про експертну оцінку автомобіля від 11 вересня 2015 року вартість майнових збитків, завданих позивачу становить 146694,81 грн. (а.с.10-17).

За заявою УДСО, ПАТ «СГ «ТАС» здійснило страхове відшкодування збитків позивачу в межах страхової суми за мінусом франшизи в сумі 49750 грн..

Залишкова вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тоyotа Avensis» складає 86994,82 грн..

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон).

Метоюздійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон(ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст.6 Законустраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст.9, 22-31, 35, 36Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобовязання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобовязання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обовязку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика (правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року).

Доказів, які б спростовували розмір визначеної позивачем матеріальної шкоди, підтвердженої наявними в справі письмовими доказами, відповідачем суду надано не було.

Не надані такі докази і в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та до переоцінки доказів, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору.

Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6