Ухвала суду № 61707118, 21.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2038/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

секретар: Лазаренко-Шаповалова В.В.

за участю позивача та представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою казенного підприємства «Кіровгеологія» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що працював у відповідача на посаді техніка геофізика з 09 серпня 1993 року і 1 листопада 2013 року був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні відповідачем не виплачена нарахована заробітна плата.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 травня 2014 року з відповідача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 11408 грн.53 коп., рішення суду до цього часу не виконано.

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, починаючи з дня звільнення за весь час затримки в сумі 44397 грн.70 коп., та на відшкодування моральної шкоди,заподіяної порушенням його трудових прав, 12000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 січня 2016 року позов задоволено частково в сумі 42231 грн.03 коп., в позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Посилається на те, що суд безпідставно не ухвалив заочне рішення та ухвалив рішення в попередньому судовому засіданні, не врахував, що вина підприємства у затримці виплати заробітної плати відсутня, оскільки враховуючи специфіку діяльності підприємство існує тільки за рахунок коштів від державного замовлення (державного фінансування).

В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є справедливим, а заборгованість по заробітній платі в порядку виконання рішення суду виплачена йому після ухвалення рішення судом першої інстанції в квітні 2016 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є істотними (ч.1 ст.308 ЦПК України).

Позивач працював у відповідача на посаді техніка геофізика з 09 серпня 1993 року і 1 листопада 2013 року був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5-6). Розрахунок в день звільнення з ним не було проведено. Нараховану та невиплачену заробітну плату за жовтень-листопад 2011 року, липень листопад 2013 року, польове забезпечення, всього в сумі 11408 грн.53 коп. стягнуто заочним рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 травня 2014 року, спір щодо розміру заборгованості був відсутній (а.с.9). З пояснень сторін в засіданні апеляційного суду вбачається, що це рішення суду виконано у квітні 2016 року.

Відповідно дост. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичногорозрахунку. Таким чином, законпрямо покладає напідприємство, установу, організацію обовязок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обовязку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76 цс 14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11,в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати в день звільнення позивача, є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Посилання відповідача щодо відмови в позові з підстав відсутності державного замовлення та державного фінансування не можуть бути прийняті, оскільки передбачене право позивача на отримання в день звільнення всіх належних йому коштів та обовязок відповідача ці суми виплатити в день звільнення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки не можна посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань.

Доводи апеляційної скарги про ухвалення рішення суду в попередньому судовому засіданні спростовуються ухвалою суду від 30 листопада 2015 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду на 27 січня 2016 року (а.с.16).

Умови проведення заочного розгляду справи викладені в ст.224 ЦПК України, зокрема, за згодою позивача, якої матеріали справи не містять, тому правових підстав для ухвалення заочного рішення у суду першої інстанції не було.

Відповідач про час та місце розгляду справи 27 січня 2016 року о 14 год. був повідомлений 04 січня 2016 року під розписку (а.с.19), в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, подав письмове заперечення на позов (а.с.21-24) та надав розрахунок середнього заробітку за час затримки в сумі 42231 грн.03 коп. (а.с.25), саме в цій сумі задоволено позов, яка відповідачем не оспорюється.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308,ст.313,п.1 ч.1 ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу казенного підприємства «Кіровгеологія» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 січня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_3