Ухвала суду № 61705610, 27.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1287/15-к Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія ч.2 ст.186 КК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Завязуна С.М.,

суддів: Євстафєвої Т.А., Ляшука В.В.,

за участю: секретаря Скородинської Г.В.,

прокурора Селюченко І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №288/1287/15к за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року відносно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний та необґрунтований. Крім того, в своїх доповненнях до апеляційної скарги від 26.08.2016 р., обвинувачений, посилаючись на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2016 року про виправлення описки у вироку суду відносно ОСОБА_1, просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 цієї статті. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вина у інкримінованих йому діях не доведена. Звертає увагу, що в ході судового слідства не було допитано свідка ОСОБА_2, з відеозапису з камер відеоспостереження, наданого потерпілою, його не ознайомлювали під час досудового розслідування, а на оглянутому в судовому засіданні відеозапису не видно ні його, ні вчинення ним правопорушення. Звертає увагу на показання свідка ОСОБА_3, який є працівником поліції котрий незаконно провів його затримання. Свідок ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні відсутність у нього під час вилучення речових доказів газового балончика, хоча в протоколі вилучення цей балончик зазначений. Оглянута в суді як речовий доказ куртка підмінена, йому не належить. 12.09.2015 року в ході досудового розслідування свідка ОСОБА_5 не допитували, такий протокол допиту відсутній, з цього приводу обвинувальний акт не відповідає дійсності. Свідок ОСОБА_6 затримував не його, а якусь іншу особу. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснювали в суді, що було викрадено який ланцюжок. Потерпілі ОСОБА_9 а Свчук в судовому засіданні пояснили, що він був одягнутий в шорти, куртку червоного кольору, був з червоною спортивною сумкою. По справі не було проведено дактилоскопічної та почеркознавчої експертиз. Зазначає, що йому після затримання погрожував власник магазину та наніс декілька ударів. Додає, що після того, як він був доставлений до райвідділу, його речі приніс туди молодий чоловік, котрий приймав участь у затриманні, та передав слідчому, який і вилучив із кишені його куртки ювелірні вироби. Звертає увагу на те, що газовий балончик та ювелірні прикраси не було оглянуто в судовому засіданні. На потерпілій не встановлено жодних тілесних ушкоджень після дії газового балончика, та на відеозапису відсутні сліди дії розпилення газу. Його підписи під протоколами затримання та слідчого експерименту є підробленими, а тому проведена службова перевірка з цього приводу, є поверхневою та необґрунтованою. Свідок ОСОБА_10 не був очевидцем вчинення злочину. При допиті потерпілої ОСОБА_11 всупереч вимог кримінально-процесуального закону, в залі суду знаходилася потерпіла ОСОБА_9. У вироку маються протиріччя щодо назви газового балончика. У показаннях потерпілих є суперечності щодо розміру викрадених каблучок. Впізнання за участю з потерпілою ОСОБА_9 проведено в порушення вимог ст..228 КПК України. Відеозапис наданий з ювелірного магазину в звязку з порушеннями вимог ст..ст.221, 89 КПК України не може бути доказом його вини. Крім того, прокурор не надав суду всі матеріали провадження зібрані в ході досудового розслідування. Одночасно, просить застосувати до нього положення Закону України «Про амністію в 2014 році». До початку апеляційного розгляду обвинуваченим було надано ряд клопотань, в яких посилаючись на аналогічні апеляційним доводи, ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та повернути матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд. Також, просить змінити йому запобіжний захід на більш мякий. Наголошує на тому, що потерпіла ОСОБА_9 ввела суд в оману та оговорила його. Одночасно просить на підставі ч.5 ст.72 врахувати йому строк попереднього увязнення за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2013 р.

Згідно вироку суду першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду від 25 лютого 2013 року та ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередню - тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_1 перебування в установі попереднього увязнення у період з 19 серпня 2015 року до 21 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Скасовано накладений арешт ухвалою слідчого судді від 20 серпня 2015 року на майно підозрюваного ОСОБА_1

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1, будучи раніше судимим 25 лютого 2013 року Фастівським міськрайонним судом за ч.1 ст.187, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, умовно-достроково звільнений від відбування покарання, на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2015 року на невідбуту частину покарання строком 1 рік 3 місяця 3 дні, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин. 19 серпня 2015 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_1, з метою відкритого заволодіння чужим майном, зайшов до приміщення ювелірного магазину «Золоті вироби», що по вулиці Героїв Майдану,59 в смт.Попільня Житомирської області, який належить ОСОБА_11. Перебуваючи в приміщенні магазину, ОСОБА_1 під приводом придбання золотих каблучок, отримав від продавця ОСОБА_9, для примірювання дві золоті каблучки, після чого застосував до потерпілої ОСОБА_9 засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії «Перець-4», направивши струмінь газу в обличчя потерпілої.

В наслідок застосування ОСОБА_1М засобу для самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії ОСОБА_9 була позбавлена можливості чинити опір протиправним діям ОСОБА_1, який в свою чергу скориставшись цим, відкрито, повторно викрав золоту каблучку розміром 16.5 вагою 3.01, вартістю 2860 гривень та золоту каблучку розміром 20.5, вагою 3.16, вартістю 3005 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 5865 гривень. Викраденим розпорядився на свій розсуд, привласнив його.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга (з доповненнями) обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд у ньому проведено з додержанням вимог кримінального процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування чи зміну ухваленого вироку, не встановлено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами. Доводи викладені обвинуваченим в апеляційній скарзі є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні відкритого викрадення чужого майна не визнав та пояснив, що 19 серпня 2015 року він знаходився на залізничному вокзалі станції Попільня, де чекав електричку, з метою їхати до с. Кожанка, Фастівського району, Київської області додому. На даній станції був затриманий працівниками міліції. Потім працівники поліції привезли його до РВ, через 2 години принесли його речі та вилучили в нього газовий балончик і дві обручки. ОСОБА_1 зазначив, що приїхав в смт. Попільня електропоїздом в 11 годин. Проспав в електричці мав вийти на станції Кожанка. Мав при собі грошові кошти в розмірі 960 гривень. Зясувавши, що перебуває в смт. Попільні повернувся на перон. Зазначив, що це відбувалося на протязі години можливо й менше. Перед затриманням перебував на другій стороні перонна навпроти залізничного вокзалу. Далі до ньому почали стріляти з кущів та у звязку з цим він почав тікати, потім побачив, що біжать працівники міліції та зупинився. В подальшому йому звязали руки шлейкою від сумочки, мобільний телефон у нього був в руках, невідома особа у віці 17 років почала його бити ногами та забрав його речі: сумочку і куртку. Зазначив, що був одягнутий в чорних спортивних штанах, кросівках, курточці спортивній з капюшоном кольору чорного з червоним. Після того як привели його в райвідділ пояснили, що він затриманий за пограбування магазину, були запрошені поняті жінка та чоловік. Спочатку нічого не було виявлено, його привели у футболці, потім прийшла особа 17 річного віку, яку обвинувачений не знає, та принесла його речі. Затримували його два працівника міліції, документували на першому поверсі РВ. Звідки дістали газовий балончик не памятає, обручки дістали з кишені курточки, вилучили при особистому огляді 26 гривень, де інші гроші не знає. В судовому засіданні заперечував той факт, що перебував в магазині «Ювелірні вироби».

У вироку суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши, обґрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_12 такими, що дані з метою уникнути відповідальності за вчинене. Такі показання обвинуваченого спростовуються відповідно оціненими судом першої інстанції у вироку показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_4

Так, потерпіла ОСОБА_9 в ході судового розгляду в суді першої інстанції в своїх показаннях зазначила, що приблизно o 11 годині прийшов раніше їй незнайомий обвинувачений ОСОБА_1, та відразу зазначив розміри каблучок, модель «американка», які хотів придбати. Весь час знаходження в магазині він розмовляв по телефону. Потім сказав, що порадиться з жінкою, та повернеться. Господарка магазину ОСОБА_11 пішла з магазину, через 10-15 хвилин зайшли дві жінки, які згодом вийшли і відразу знову зайшов ОСОБА_1 Запитав чи можна подивитися ще раз обручки, які він вже приміряв. Вона запитала чи він їх буде купувати. ОСОБА_1 відповів що так, та попросив ще раз приміряти каблучки. Далі вона поклала обручки на вітрину, нагнулась взяти ключ від вітрини, щоб відкрити касу та в цей час ОСОБА_1 пирснув їй газовим балончиком в очі і вибіг з магазину. Вона натиснула кнопку сигналізації та вийшла на вулицю, оскільки не мала можливості дихати в приміщенні. Потерпіла уточнила, що за каблучки перед цією подією ніхто більше не запитував крім ОСОБА_1. Впізнавала ОСОБА_1 за ознаками: високого зросту, коротким волоссям, був в чорній курточці з красними вставками. Працівники міліції приїхали приблизно через 5 хвилин. В подальшому в автомобілі працівників міліції потерпіла впізнала ОСОБА_1, як особу яка викрадала обручки з магазину. При цьому ОСОБА_1 просив у неї вибачення.

Показання потерпілої ОСОБА_9 підтверджуються протоколом предявлення особи для впізнання за фотокартками та довідкою до нього від 26 серпня 2015 року, згідно яких під час проведення слідчої дії ОСОБА_9 на фотознімку №2 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка 19 серпня 2015 року в магазині «Ювелірні вироби», що в смт. Попільня, вул. Героїв Майдану, 59, відкрито заволоділа двома каблучками.

Апеляційний суд вважає, що вказана слідча дія органом досудового розслідування була проведена без істотних порушень вимог ст.228 КПК України з метою перевірки показань потерпілої ОСОБА_9

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_11, 19 серпня 2015 року в період з 10 по 11 годину вона знаходилась в магазині. В період з 10 по 11 год. Вона була в магазині з малолітньою дитиною та ще один продавець ОСОБА_9. Потерпіла зазначила, що раніше не знайомий їй обвинувачений ОСОБА_1 заходив до магазину у вищевказаний період часу, підходив до вітрини де знаходились обручки та розпитував за моделі обручок, запитавши чи є в наявності 20 та 16,5 розміри. Продавець ОСОБА_9 відкривала вітрину та надавала йому приміряти та дивитися на обручки. Весь час, а саме, 3-5 хвилин знаходження в магазині чоловік розмовляв по мобільному телефоні. Потім попросив, щоб продавець відклала обручки, які він приміряв. ОСОБА_1 сказав, що піде зніме кошти і вийшов з магазину. Вона описала даного чоловіка, а саме, він був високого зросту, одягнутий в темну спортивну куртку з червоними вставками. В подальшому потерпіла ОСОБА_11 зазначила, що пішла з магазину, оскільки була передобідня перерва та необхідно було годувати дитину. ОСОБА_11 пояснила, що в магазині є кнопка сигналізації та коли вона спрацьовує їй приходить CMC повідомлення на мобільний телефон. В подальшому потерпіла ОСОБА_11 зазначила, що через деякий час їй прийшло CMC повідомлення, що спрацювала сигналізація, та коли підійшла до магазину то побачила, що продавець ОСОБА_9 була на вулиці поруч з працівниками інших магазинів. Коли потерпіла ОСОБА_11 запитала ОСОБА_9 хто це був, остання зазначила, що це був той чоловік, який перед цим у присутності потерпілої ОСОБА_11 міряв обручки та вийшовши з магазину побіг в сторону залізничного вокзалу. Працівники міліції приїхали через пару хвилин. Зазначила, що дізналася про те, що особа, яка скоїла грабіж, затримана через 15-20 хвилин та уточнила, що ОСОБА_1 не вдалося втекти на електричці, оскільки та запізнилась на 10 хвилин.

Апеляційний суд не визнає істотними суперечності в показаннях потерпілих щодо розмірів викрадених каблучок, оскільки такі суперечності повністю усуваються наявними в матеріалах провадження доказами двома золотими каблучками, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_11 та відповідними процесуальними протоколами, що стосуються вказаних каблучок (вилучення, огляд).

Необґрунтованими є твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо процесуального порушення порядку допиту потерпілих в судовому засіданні в суді першої інстанції, коли в присутності потерпілої Глечковської суд допитав потерпілу ОСОБА_11. На переконання апеляційного суду допит потерпілих в суді першої інстанції відбувся з дотриманням вимог ст.ст.56, 353 КПК України, якими гарантовано їх право брати участь у судовому провадженні, у безпосередній перевірці доказів, тощо.

Показання потерпілих також підтверджується записом з камери відео огляду встановленої в магазині «Ювелірні вироби», по вул.Героїв Майдану, 59, смт. Попільня. На відео видно як чоловік в чорній куртці з червоними вставками якого встановлено, як ОСОБА_1 спілкується з продавцем ОСОБА_9. Продавець надає йому для огляду товар, ОСОБА_1 спілкується по телефону. На другому відео, яке записано способом стоп-кадр видно як ОСОБА_1 знову спілкується з продавцем ОСОБА_9, яка надає для огляду йому товар, після чого ОСОБА_1 засовує руку до внутрішньої кишені куртки. Наступний кадр, продавець присіла за прилавок та тримається за обличчя, ОСОБА_1 в магазині не має. Вказаний відеозапис будо належно досліджено в ході судового розгляду та обґрунтовано покладено в основу вироку як доказ вини обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів провадження даний диск із відеозаписом було оглянуто в судових засіданнях 26.05.2015 р., та з залученням спеціаліста ОСОБА_14, 24.06.2016 р. В ході перегляду відеозаписів, встановивши за допомогою спеціаліста ОСОБА_14 технічні можливості відеозапису, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про підтвердження цим відеозаписом обставин викладених в обвинувальному акті щодо інкримінованих обвинуваченому дій. Апеляційний суд вважає, що необхідні процесуальні підстави для визнання такого доказу недопустимим, про що вказує в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, - відсутні.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_3, він здійснював виїзд в складі слідчо-оперативної групи до магазину ювелірних виробів. Від працівників даного магазину були отримані орієнтовані прикмети нападника, а саме: зріст та одяг. Було повідомлено, що особа рухалася в напрямку залізничного вокзалу. Прийшовши на перон, він помітив особу обвинуваченого, який знаходився в положенні напівприсядки. Окликнувши його, той різко встав та побіг в напрямку колишнього «Єдема» тобто ліворуч від залізничного вокзалу. Враховуючи те, що дана особа співпадала за прикметами та на оклик почала тікати, було вирішено її наздогнати та зясувати хто це. ОСОБА_3 зазначив, що біг він та ОСОБА_15. Особа, яку вони доганяли рухалася в напрямку приватного сектору та перескочила через паркан, після чого свідок з іншим працівником міліції запропоновували йому зупинитись. В подальшому особа зупинилась, точно не памятає, які дані той про себе зазначив, лише повідомив, що є жителем Фастівського району та зазначив, що дійсно перебував в цьому магазині та здійснив викрадення золотих прикрас. Особа зазначила, що не встиг сісти на потяг, який рухався в напрямку Фастова. Свідок зазначив, що спротиву ОСОБА_1 не чинив, фізична сила не застосовувалася. Свідок підтвердив, що в залі судового засідання перебуває особа, яка затримувалась та вказав на обвинуваченого ОСОБА_1

Апеляційний суд вважає, що оскільки обвинуваченим ОСОБА_1 в ході судового розгляду оскаржувались події його затримання, суд першої інстанції за клопотанням органу обвинувачення законно допитав як свідка ОСОБА_3 та взяв до уваги матеріали висновку за результатами службового розслідування за зверненням ОСОБА_1 та його захисника, затвердженого начальником ГУНП Житомирської області ОСОБА_16 відповідно до яких порушень з боку слідства щодо безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що затримання обвинуваченого ОСОБА_1 19.08.2015 р. працівниками Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області проведено у відповідності до вимог ст.208-211, 213 КПК України.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що була обідня година, коли він йшов до себе додому, то почув гавкіт своєї собаки. На городі свого домоволодіння побачив двох міліціонерів. Та обвинуваченого ОСОБА_1, який лежав на землі.

Згідно протоколу затримання від 19.08.2015 року в підозрюваного ОСОБА_1, було виявлено та вилучено в лівій кишені куртки, два перстні з бирками, сумка чоловіча в якій знаходились гроші в сумі 26 гривень, газовий балончик «Перець-4», мобільний телефон Samsung ІМЕІ: 352989072485501/01 моделі SM-G350E, куртка чорного кольору з червоними вставками.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про допустимість та достовірність цього протоколу як доказу, який складено з дотримання вимог ст.ст.104, 223, 207, 208, 209, 210, 211, 212 КПК України.

Законність затримання ОСОБА_1 також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що разом із ОСОБА_2 як поняті були присутні в міліції коли складали протокол та в обвинуваченого вилучили 2 обручки. В обвинуваченого ОСОБА_1 запитували, що він вкрав, обвинувачений відповів, що 2 обручки. Зазначила, що бачила на столі куртку чи вітровку. В обвинуваченого запитували, що знаходиться у куртці, останній відповів, що 2-ві обручки. Коли дані обручки вилучили з кишені куртки, в обвинуваченого запитали чи ці обручки він викрав, останній відповів що так. При цьому ОСОБА_4 зазначила, що наявна в матеріалах провадження куртка є саме тією курткою, яка була вилучена у ОСОБА_1 та підтвердила факт підписання нею та обвинуваченим протоколу затримання. Відсутність згадки свідком ОСОБА_4 щодо наявності газового балончика про що вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, то за минування значного часу з дати проведення вказаних слідчих дій, з врахуванням показань свідка щодо інших обставин провадження та наявності інших доказів в провадженні, які логічно доповнюють показання свідка, не дають підстави для висновку щодо незаконності протоколу затримання.

Оскільки протоколи допиту свідка ОСОБА_4, законність яких оскаржує обвинувачений в апеляційній скарзі, як доказ його вини органом обвинувачення не подавались, судом першої інстанції не досліджувались, будь-яке посилання на них у вироку відсутнє, апеляційний суд вважає апеляційні доводи обвинуваченого з цього приводу безпідставними.

Аналізуючи апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо законності його затримання та вилучення в нього наявних в провадженні речових доказів, апеляційний суд звертає увагу, що за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично підтверджує, що виявлення та вилучення при його затриманні певних речей відбувалося в присутності двох понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 При цьому, апеляційний суд враховує, що протокол затримання складено в присутності понятих та ОСОБА_1, про що свідчать їх підписи. Будь-які зауваження щодо складання протоколу, процедури затримання ОСОБА_1 та вилучення зазначених речей відсутні.

Як вбачається з матеріалів провадження, в ході судового розгляду суд першої інстанції вживав необхідні заходи щодо явки в судове засідання свідка ОСОБА_2 Проте, свідок ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, ухвали суду про його привід залишилися без виконання. Внаслідок використання всіх процесуальних заходів суд першої інстанції в подальшому прийшов до висновку щодо неможливості допиту цього свідка в судовому засіданні. В ухваленому вироку суд першої інстанції не вказав свідка ОСОБА_2 як доказ вини обвинуваченого. За вказаних обставин, аналізуючи наявні в провадженні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що відсутність можливості допиту свідка ОСОБА_2 в суді першої інстанції не може визнаватись істотним процесуальним недоліком, який має наслідком заперечення належності чи допустимості наведених у вироку доказів вини обвинуваченого. З цього приводу апеляційні доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Обставини належності, допустимості та достовірності наявних в матеріалах кримінального провадження речових доказів повністю підтверджуються відповідними протоколами:

- протоколом огляду предмету з ілюстративною таблицею до нього від 26 серпня 2015 року, згідно якого в приміщенні Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області в присутності понятих проведено огляд двох каблучок вилучених у ОСОБА_1, при його затриманні. Оглядом встановлено, що каблучка, виготовлена з металу жовтого кольору. До даної каблучки прикріплена білою ниткою бирка, яка скріплена металевою пломбою. На бирці мається напис (Ювелирелит, Краматорський Ювелірний завод. Перстень. Розмір 20,5, Арт. ОК 161,5, золото 585, вага 3.16, ціна 3005. Друга каблучка виготовлена з металу жовтого кольору. До даної каблучки прикріплена білою ниткою бирка, яка скріплена металевою пломбою. На бирці мається напис (Ювелирелит, Краматорський Ювелірний завод. Перстень. Розмір 16.5, Арт. ОК 161,5, золото 585, вага 3.01, ціна 2860);

- протоколом огляду предмету з ілюстративною таблицею до нього від 26 серпня 2015 року, згідно якого в приміщенні Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області в присутності понятих проведено огляд газового балончика вилученого у ОСОБА_1 при його затриманні. Оглядом встановлено, що газовий балончик червоного та чорного кольорів, кришка балончика чорного кольору, кнопка розпилювач, червоного кольору. На балончику мається напис («Перець-4», ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії…);

- протоколом огляду предмету з ілюстративною таблицею до нього від 26 серпня 2015 року згідно якого в приміщенні Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області в присутності понятих проведено огляд куртки вилученої у ОСОБА_1 під час його затримання. Оглядом встановлено, що куртка чорного кольору з червоними вставками в верхній половині куртки. Куртка застібається на блискавку ззовні куртки знаходяться дві кишені, які розміщені з лівого та правого боків. В лівій частині куртки знаходяться внутрішня кишеня. Куртка з капюшоном червоного кольору. В верхній частині рукавів, які мають червоне забарвлення нашиті фіолетово - сірі полоси.

Доводи ОСОБА_1 щодо неналежності йому куртки що була оглянута в якості речового доказу в судовому засіданні 24.06.2016 р., є необґрунтованими та надуманими, оскільки дослідження цього речового доказу відбулося у відповідності до норм ст.357 КПК України, з належною перевіркою умов приєднання та зберігання цього речового доказу. При цьому, належність куртки саме обвинуваченому ОСОБА_1 підтвердила в цьому судовому засіданні і свідок ОСОБА_4 під час огляду речового доказу.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про фальсифікацію протоколу затримання шляхом підроблення його підписів є необґрунтованими. Як слідує з матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_1 в ході досудового розслідування повністю визнавав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується протоколом слідчого експерименту з фото таблицею до нього, який суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку як доказ вини обвинуваченого.

Так, згідно цього протоколу слідчого експерименту від 01.09.2015 року, який проведено з дотриманням вимог ст.ст.104, 223, 240 КПК України, з участю захисника ОСОБА_1, останній вказав на магазин «Ювелірні вироби», що по вул. Героїв Майдану, 59, смт. Попільня, з якого він відкрито викрав дві золоті каблучки. ОСОБА_1 вказав де він перебував коли відкрито заволодів золотими каблучками, де при цьому перебувала продавець та в якому напрямку він побіг з місця скоєння кримінального правопорушення. ОСОБА_1 розповів, що 19 серпня 2015 року близько 11 години електричкою приїхав до смт. Попільня. Зійшовши з електрички він пройшов вулицею, що неподалік залізничного вокзалу де помітив ювелірний магазин. Зайшовши до вказаного магазину, попросив продавця показати дві золоті каблучки. Оглядаючи каблучки в нього виник умисел заволодіти ними, однак на той час в магазині перебувала жінка з малолітньою дитиною, а тому він вирішив зачекати на вулиці доки з магазину вийдуть всі покупці. Виходячи на вулицю він став неподалік від магазину та став чекати. В подальшому приблизно біля 12 години 30 хвилин зайшов до магазину та попросив продавця показати йому ті самі каблучки, які він оглядав. Після цього продавець надала йому дві золоті каблучки, які поклала на вітрину, а він з кишені куртки дістав газовий балончик та застосував його відносно продавця, після чого забрав з вітрини дві золоті каблучки та вийшов з магазину.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що протокол слідчого експерименту також він не підписував, наявні в ньому підписи виконані не ним. Такі ж доводи обвинуваченим наведені в апеляційній скарзі.

Оцінюючи такі апеляційні доводи обвинуваченого, апеляційний суд звертає увагу, що ці твердження ОСОБА_1 були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції. За результатами судового розгляду суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо безпідставності клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, постановивши з цього приводу відповідну ухвалу від 20.07.2016 року.

Законність проведення слідчого експерименту та достовірність викладених в протоколі обставин, підтверджується належною фото таблицею, яка є додатком до цього протоколу. Крім того, апеляційні твердження ОСОБА_1 в цій частині також повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в суді першої інстанції пояснили, що були понятими під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1, який все добровільно показував та розповідав працівникам міліції про викрадення ним ювелірних виробів з магазину, тиск на нього зі сторони працівників міліції не здійснювався, вину свою визнавав.

Крім того свідок ОСОБА_8 додатково пояснила, що раніше, коли вона прийшла до магазину, то була очевидцем, коли продавець Гелічевська плакала та кричала, так як їй в очі невідомий чоловік приснув газовим балончиком. Потім бачила як привели молодого чоловіка, яким є обвинувачений ОСОБА_1, продавець Геличевська, впізнала його та вказала, що це саме він вчинив на неї напад та викрав ювелірні вироби.

Звернення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неточно пригадали ювелірні речі, які були викрадені, апеляційний суд визнає неістотним.

У вироку суд першої інстанції як на доказ послався на показання свідка ОСОБА_6, який показав, що навпроти магазину де стався випадок він перебував в ларьку та побачив продавця ОСОБА_4 та людей біля неї. Він вийшов на вулицю та почув від людей, що невідомий чоловік пограбував магазин та побіг в сторону залізничного вокзалу. Таким чином, хоча показання вказаного свідка не є прямим доказом винуватості обвинуваченого, проте в певній частині вони підтверджують показання потерпілої ОСОБА_9 та вказують на безпідставність твердження обвинуваченого, що цей свідок не приймав участь в його затриманні.

Посилаючись у вироку як на доказ, суд першої інстанції в певній частині вироку припустився описки в назві речового доказу газового балончика, зазначивши його як «Перець-1», тоді як правильно «Перець-4». Така помилка, на яку в апеляції вказує обвинувачений, є очевидною та не суттєвою опискою, а тому не може бути визнана підставою для зміни вироку.

Відсутність тілесних ушкоджень в потерпілої ОСОБА_9, на що посилається обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, підтверджено судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку. При цьому, з врахуванням обставин за яких було вчинено ОСОБА_1 дії щодо потерпілої застосування засобу сльозоточивої, дратівливої дії та часу медичного дослідження потерпілої 20 серпня 2015 року (тоді як такі дії були вчинені 19 серпня 2015), що підтверджується відповідним судово-медичним висновком експерта за №105, відсутність в потерпілої тілесних ушкоджень не може бути визнано підставою непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення або визнання показань потерпілої неправдивими.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в процесі досудового розслідування та при судовому розгляді провадження судом першої інстанції були встановлені і досліджені всі обставини, зясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні відкритого викраданні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, а тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.

Описка допущена судом першої інстанції у вироку що вказівки кваліфікуючих ознак при юридичній оцінці дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України була усунута відповідною ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 23.08.2016 р. Наявність в діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки «повторність» була належно встановлена вироком суду в частині викладення фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Таким чином, викладені обвинуваченим апеляційні доводи були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції з їх послідуючою обґрунтованою оцінкою в ухваленому вироку, який на думку апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни - відсутні.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію в 2014 році», апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.12 Закону «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19.04.2014 р., дія цього Закону поширюється включно на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності, тому апеляційний суд вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 положень цього Закону.

Також, в своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_1 просить на підставі ч.5 ст.72 КК України врахувати строк його попереднього увязнення за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2013 р. за ч.1 ст.187, ч.2 ст.186 КК України. Проте, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 був засуджений вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2013 р. за ч.1 ст.187, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, ст.71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, та ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2015 р. був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 3 дні.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на це, апеляційний суд не вважає строк попереднього увязнення ОСОБА_1 за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2013 р. строком попереднього увязнення в межах кримінального провадження за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 р. Крім того, строк попереднього увязнення обвинуваченого за вироком Фастівського міськрайонного суду був врахований при його умовно-достроковому звільнення 01.07.2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за можливе відповідно до ч.5 ст.72 КК України додатково зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 перебування в установі попереднього увязнення у період з 22.07.2016 року по 27.09.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України додатково зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 перебування в установі попереднього увязнення у період з 22.07.2016 року по 27.09.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :