Ухвала суду № 61703107, 19.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/723/13 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/4171/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Бойко С.М.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, представника ВДВС Залізничного

району - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 01 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій боржника - Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», відділу державної виконавчої служби Залізничного району Львівського міського управління юстиції, які виявилися у невиконанні рішення суду відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; зобовязання ДАП «Львівські авіалінії», ЗалізничногоВДВС ЛМУЮ виконатирішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2013 року, справа № 462/723/ 13-ц.

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні скарги ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та вирішити питання по суті. Апелянт зазначає про те, що 04.03.2013 року Залізничним районним судом м. Львова ухвалено рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 з ДП «Львівські авіалінії» 35506,60 грн. різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07.11.2007 року до 30.01.2013 року, рішення набрало законної сили 24.09.2014 року і на підставі цього 01.11.2013 року видано виконавчий лист. Залізничним ВДВС ЛМУЮ 12.11.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40665817 яке було закінчене на підставі винесення державним виконавцем відповідної постанови від 23.12.2013 року. Станом на даний момент, рішення суду, всупереч вимогам ст. 124 Конституції України, не виконано. 23.07.2015 року ОСОБА_2, на підставі ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», звернувся до Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області із заявою про зобов»язання керівника відповідного органу ДВС подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомити його в установленому порядку. Апелянт вважає безпідставним посилання у відповіді від 04.08.2015 на абзац 2 п. 4 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМ України від 03.09.2014 року № 440, оскільки дана постанова стосується судових рішень, виконавчих документів за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб»єкти, які видані або ухвалені до 01.01.2013 року. В даному випадку боржником є державне підприємство і рішення суду повинно виконуватись у відповідності до п. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до якого, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні скарги на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2Л на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ВДВС Залізничного району ГУЮ у Львівській області - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, щоДержавне авіапідприємство «Львівські авіалінії» з 14 листопада 2011 року перебуває в стані припинення юридичної особи шляхом ліквідації відповідно до рішення її учасника державного органу Міністерства інфраструктури України.

04 квітня 2013 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова, яке набрало законної сили 24.09.2013 року,задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на його користь 35506.60 грн. різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації, на виконання якого 01 листопада 2013 року видано виконавчий лист, що перебував на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

23 грудня 2013 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ передано голові ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії» у зв'язку із ліквідацією боржника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оскаржував вищезгадану постанову та дії державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2014 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Таким чином, судом першої інстанції достовірно зясовано, що виконавчий лист № 462/723/13-ц виданий 01.11.2013 року Залізничним районним судом м. Львова передано голові ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії», а виконавче провадження з примусового виконання закінчено, такий висновок суду ґрунтується на вищевказаних документах та поясненнях державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_3, наданих нею у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чиіншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З аналізу вищевказаних норм та інших статей розділу VІ ЦПК України слідує, що зазначений розділ ЦПК України стосується лише примусового виконання судових рішень, тобто, зазначені норми не розповсюджуються на правовідносини, які виникають під час виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що виконавче провадження з примусового виконаннярішення Залізничного районного суду м. Львова від 04.04.2011 року закінчено, виконавчий лист № 462/723/13-ц виданий 01.11.2013 року Залізничним районним судом м. Львова передано голові ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії», яке не входить в систему органівдержавної виконавчої служби, на даний час виконання рішення суду відбувається безвтручання органів державної виконавчої служби, беручи до уваги, щовиконавче провадження з примусового виконання рішення суду є закінченим, постанова про закінчення виконавче провадження ніким не скасована, а відтак відсутні правові підстави для визнання неправомірними дій Залізничного ВДВС ЛМУЮ щодо невиконання рішення суду, як і відсутні підстави для зобовязання їх вчинити певні дії.

Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМ України 03 вересня 2014 року № 440, п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державне підприємство, примусова реалізація майна якого забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 01 січня 2013 року, подаються до органів державної виконавчої служби для здійснення їх обліку, інвентаризації та подальшої передачі органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Отже, цим Законом та Порядком визначено порядок виконання рішень суду та погашення заборгованості державних підприємств, примусова реалізація майна яких забороняється, тільки за тими рішеннями та виконавчими документами, які ухвалені або видані до 01 січня 2013 року дня набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», і можливості виконання судових рішень, ухвалених після цього, у такому порядку цим Законом не передбачено, тому вони підлягають виконанню у загальному порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для задоволення скарги немає.

23 липня 2015 року ОСОБА_2, посилаючись на ті обставини, що рішення суду не виконане у визначений законом строк, та вважаючи, що воно має бути виконане відповідно до вимогЗакону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, звертався із заявою до УДВС ГУЮ у Львівській області про зобовязання керівника відповідного органу державної виконавчої служби подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомити його в установленому порядку.

04 серпня 2015 року листом УДВС ГУЮ у Львівській області від 27 липня 2015р. № С-691/09 ОСОБА_2 повідомлено про те, що рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані після 01 січня 2013 року, виконуються в загальному порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_2, вважаючи неправомірними дії Залізничного ВДВС Львівського МУЮ, які на його думку, виявилися у невиконанні рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», звернувся до суду зі скаргою на такі дії.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, надав їм належну оцінку та правильно встановив, що виконавчий лист на виконання рішення суду від 04 квітня 2013 року, виданий Залізничним районним судом м. Львова 01 листопада 2013 року та переданий на виконання Залізничному ВДВС ЛМУЮ, а 23 грудня 2013 року постановою державного виконавця виконавче провадження по його виконанню закінчено у звязку із ліквідацією боржника та направлено виконавчий лист голові ліквідаційної комісії підприємства, як передбачено ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», такі дії державного виконавця є правомірними.

Установивши зазначені обставини та те, що рішення суду набрало законної сили, а виконавчий лист виданий після набрання чинності цим законом, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення суду повинно виконуватись у загальному порядкувідповідно до вимогЗакону України «Про виконавче провадження» і підстави виконати його у спосіб, визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відсутні, а відтак дії ВДВС Залізничного району ЛМУЮ, є правомірними і права скаржника не порушені.

На думку колегії суддів вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання неправомірними дій боржника ДАП «Львівські авіалінії» на підставі ст.ст.383-389 ЦПК України, оскільки в порядку передбаченому зазначеними статтями ЦПК України, можуть бути оскаржені лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчоїслужби, до яких ні ДАП «Львівські авіалінії», ні голова ліквідаційної комісії зазначеного підприємства не відноситься.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, така є законною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_4