Ухвала суду № 61702840, 28.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1992/16 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/5524/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 33

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Берези В.І., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 липня 2016 року у справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» до Галицького районного суду м. Львова та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 25 липня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького районного суду м. Львова, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, в частині вимог до Галицького районного суду м. Львова.

Дану ухвалу оскаржило ОСОБА_3 господарство «ОСОБА_2В.».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження за заявою в порядку цивільного судочинства, суд не вказав норму, яка б визначала, що на спірні правовідносини юрисдикція судів не поширюється або те, що суди і судді не відносяться до органів державної влади.Вказує, що суд зобовязаний був розглянути його позовну заяву, що не було зроблено, в результаті чого порушено його права.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с. 39-41), тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині вимог до Галицького районного суду м. Львова, Сокальський районний суд виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом, фактично оскаржує правомірність процесуальних дій судді(суду), повязані із розглядом справи, які виразились в ухваленні процесуального рішення, однак на дані правовідносини не поширюється юрисдикція судів, оскільки чинним законодавством України не передбачено право особи на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої внаслідок вчинення процесуальних дій у звязку з розглядом справи та при ухваленні судових рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підставою позову є конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вказуючи на них у поданих ним заяві та доказах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 господарство «ОСОБА_2В.» звернувся з позовом до Галицького районного суду м. Львова та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних, на думку позивача, дій щодо винесення завідомо неправосудного судового рішення, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації, яку оцінює в 1 000 000 грн.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В свою чергу, згідно із ст.ст.126, 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до зазначених положень Конституції, судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (повязаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції.

Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає справи на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції та законодавством про судочинство.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Таким чином, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» до Галицького районного суду м.Львова на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що в цій частині справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1. ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» відхилити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: В.І. Береза

ОСОБА_4