Ухвала суду № 61702515, 27.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1779/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/783/4498/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 184568 гривень 04 копійки, з яких 182 068,04 - матеріальна шкода, 2 500,00 - моральна шкода. Вирішено питання стягнення судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ні позивачем, ні судом першої інстанції не взято до уваги, що у випадку якщо відповідальність винної особи застрахована, у потерпілого виникають зобовязальні правовідносини зі страховиком (в даному випадку ПрАТ «СК «України») на підставі спеціальних норм закону. Саме страховик, в межах ліміту страхової відповідальності, зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану застрахованою особою, а у потерпілого є право вимагати виконання обовязку страховиком, в тому числі і шляхом звернення до суду. Тому вважає, що відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню, позов в частині стягнення зі ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі, який не перевищує ліміт страхового відшкодування (50000 грн.), задоволенню не підлягає. Вважає, що непредявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавала шкоди у відповідному розмірі. Окрім того, апелянт покликається на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 11,31,33 ЦПК України. Зазначає, що нормами Цивільного процесуального кодексу не передбачено виключення співвідповідача по справі з кола учасників процесу. Звертає увагу, що районний суд безпідставно, виходячи лише з припущення, що деталі подорожчали саме на суму різниці, вказаної позивачем стягнув з нього додаткові 56 565,51 грн.

Просить змінити рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 рокута в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 137165,51 грн. - відмовити.

ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 192), про причини неявки суд не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 23 січня 2014 року близько 13 годин дня, на 419 км. + 200 метрів автотраси «Київ-Одеса» в Іванівському районі, Одеської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля тягача «Renault Magnum 11 GTA» державний номер НОМЕР_2 з трьох вісним напівпричепом фургоном «Meldgaard NTC/S» державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2

Вироком Іванівського районного суду Одеської області від 24.02.2015 року встановлено, що 23.01.2014 року на автодорозі "Київ-Чоп" ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом, марки "Мітсубісі", д.н.з. НОМЕР_1, допустив порушення правил дорожнього руху, а саме рухаючись по лівій смузі, в умовах ожеледі та снігу, не врахував дорожню обстановку та почав виконувати випередження автопоїзду у складі транспортного засобу "Рено", д.н.з. ВС 8163 СН,з напівпричіпом моделі "Мелдгард", д.н.з. ВС6053 ХТ, і допустивзіткненняз даним транспортним засобом, внаслідок чого транспортний засіб відповідача з'їхав в кювет, а транспортний засіб марки "Рено" здійснив зіткнення з деревом.

Даним вироком визнано винним ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавлення права керування транспортними засобами, строком на 2 (два) роки.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 на праві власності належать транспортний засіб марки "Рено", д.н.з. НОМЕР_2, з напівпричіпом моделі "Мелдгард", д.н.з. НОМЕР_3. (а.с. 62)

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 30.03.2014 року, вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику транспортного засобу марки "Рено", д.р.з. ВС 8163 СН, становить станом на день проведення дослідження 92 403,59 гривень.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про страхування" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.п. 16, 24 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатом (страховим відшкодуванням).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що з відповідача слід стягнути 148 969,10 гривень - шкоди завданої майну, 2 490,00 гривень - витрат, понесених позивачем за проведення експертних досліджень, 8,94 гривень - витрат на розрахунково-касове обслуговування, 30 600,00 гривень - витрат, понесених позивачем на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, 2 500,00 гривень - моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Щодо покликання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що непредявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови, судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Доводи апелянта про те, що районним судом порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 11, 31, 33 ЦПК України, колегія суддів вважає, необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільній справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач предявити зустрічний позов.

У відповідності до ч.1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має право відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином ОСОБА_2 у порядку передбаченому процесуальним законодавством подав 03.02.2016р. заяву про уточнення позовних вимог безпосередньо до особи винної у скоєнні ДТП ОСОБА_4 згідно вимог ч1ст. 1166, ч.2 ст.1187 та п.1.ч.1 ст. 1188 ЦК України, без залучення як співвідповідача страхову компанію ПрАТ «СК «Україна».

Посилання апелянта на те, що районний суд стягнув з нього додаткові 56 565, 51 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1 частини 2 даної статті передбачено, що збитками, є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди Слідчим СВ Іванівсього РВ ГУМВСУ в Одеській області 17.04.2014 року була винесена постанова про проведення товарознавчої експертизи на встановлення вартості причиненого матеріального збитку у звязку із пошкодженням тягача «Рено-Магнум», а 30.04.2014 року був складений висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 125 де станом на момент огляду судовим експертом вартість матеріального збитку автомобіля «Рено Магнум» із врахуванням фізичного зносу деталей становила 92403, 59 грн. В даному експертному дослідженні вказувалось, що згідно спеціального пріоритетного періодичного довідника-каталога «Бюлетень автотовароведа» № 6 де вартість деталей прирівнюється на час експертного огляду автомобіля при курсі 1 дол. США=10, 3650 грн. Тобто цінова вартість запасних частин автомобіля вже закладена у каталозі-бюлетені який випускається раз у квартал по Україні, що прирівнюється до ціни у курсі долару США, оскільки сам автомобіль і запасні частини до нього не випускаються в Україні, а закупляються торгівельними фірмами у іноземній валюті за межами України.

Цивільний позов позивачем подавався аж через один рік у сьомому місяці 2015 року, поки не вступив в законну силу вирок Іванівського районного суду Одеської області від 24.02.2015 року. Протягом восьми місяців розгляд даної справи по суті так і не розпочався, а вартість запасних частин збільшилась майже вдвічі у звязку із суттєвою зміною у 2015 році курсу долара США. 03.02.2016р. позивач подав в районний суд заяву про уточнення позовної вимоги, у якій згідно проведеного перерахунку (висновок автотоварознавчого дослідження № 268 від 14.11.2015року) згідно довідника-каталога за 4 квартал 2015 року вартість запасних деталей до автомобіля прирівнювалась до плаваючого курсу долара, і згідно курсу Національного Банку України вона становила 1 дол. США = 22,9172 грн., а тому вартість причиненого матеріального збитку за пошкоджений автомобіль збільшилась на 56565, 51 грн. і становить 148969, 10 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_5