Ухвала суду № 61702470, 27.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/342/16 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/4129/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Турківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що районним судом не зясовано обєктивно, повно та всебічно всі обставини справи, не досліджено та не витребувано всі докази, а тому вважає, що рішення суду є незаконним. Вказує, що судом не витребувано рішення сільської Ради с. Нижня Яблунька, Турківського району Львівської області про вилучення земельної ділянки загальною площею 0,4519 га, якою він користувався та була передана в постійне користування його батькам. Звертає увагу, що з акту 1995р. та довідки 668 від 2015р., його батьки та він на законних підставах постійно користувалися вищевказаною земельною ділянкою, та з цього приводу сільська Рада не приймала рішення про вилучення даної земельної ділянки. Вважає, що вилучення земельної ділянки загальною площею 0, 4519 га, що знаходилася в постійному користуванні його батьків, та на даний час його, проведено сільською Радою без згоди його батьків чи його згоди, та з цього приводу сільська Рада с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області з позовом до суду про вилучення вищевказаної земельної ділянки не зверталася. Таким чином Рішення сільської ради с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області про вилучення вищевказаної земельної ділянки є незаконним. Також вважає незаконним рішення сільської Ради с. Нижня Яблунька, Турківського району Львівської області № 438 від 05.12.2014р. про виділення дороги ОСОБА_5, ОСОБА_3

Просить скасувати рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 117), про причини неявки суд не повідомила та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що позивач не є власником, ні володільцем, ні законним користувачем спірної земельної ділянки та користується нею без законних підстав, а тому у нього відсутнє належним чином закріплене право користування земельною ділянкою

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що згідно акту № 491 від 21 вересня 1995 року, за даними земельно-кадастрової документації в постійному користуванні ОСОБА_6 в межах села ОСОБА_7, числиться 0, 890 га земель, які представлені ділянками в межах села. Фактична площа постійного землекористування громадянина в межах села за даними обміру складає, 1,423 га і представлена 5 ділянками. (а.с. 11)

Рішенням Нижньояблунської сільської ради № 485 від 09 жовтня 2015 року «Про припинення права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення» припинено право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення рілля 1, 00 га., сіножаті 0, 41 га по вул. Квічівський горб гр. ОСОБА_6, який помер. Переведено дану землю в землі запасу сільської ради (рілля, сіножаті, пасовища) сільської ради. (а.с. 60)

Згідно довідки виконкому Нижньояблунської сільської ради № 668 від 11.02.2016р., після смерті ОСОБА_6 в 29.04.2002 році земельною ділянкою площею 1,57 з них: рілля 1,00 га., сінокосіння 0,41 га, під будівлями = 0,11 га користувалась його дружина ОСОБА_8, яка померла 2010 р., земельною ділянкою користувався її син з 2010 по 2015 рік ОСОБА_2 (а.с. 19)

Як вбачається із довідки № 1473 від 27.04.2016р., Нижнояблунською сільською радою земельна ділянка ОСОБА_6 не виділялася, так як до 1991 року земельні ділянки громадянам села виділялись КСП ОСОБА_7. (а.с.63)

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,4519 га розташована в межах села Нижня Яблунька Турківського району Львівської області по вул. Квичівський горб, в польовому масиві земель урочище «Круги».

ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.05.2011р. став власником житлового будинку за адресою Львівська обл., Турківський р-н., с. Нижня Яблунька, вул. Квичівський горб, будинок 519, відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав № 30251123 від 09.06.2011р. (а.с. 22)

Рішенням Нижньояблунської сільської ради № 438 від 05 грудня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_5 останній виділено дорогу до земельної ділянки шириною 2,70 метри ур. Круги по вул. Квичівський горб с. Нижня Яблунька та зобовязано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_5 у користуванні вищевказаною дорогою. (а.с. 28)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний звязок між виникненням права власності на земельну ділянку з обовязковим одержанням її власником державного акта на право власності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищенаведена правова позиція висловлена також в Постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі №6-1428цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 набув право користування вищезазначеною земельною ділянкою, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи не міститься та позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надано належних та допустимих доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України на підтвердження того, що він має належне право власності чи право користування земельною ділянкою.

Твердження апелянта про те, що він та його батьки на законних підставах постійно користувалися земельною ділянкою площею 0,4519 га, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставину, що він сплачував податки за користування спірною земельною ділянкою, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з долученої квитанції про прийняття податків і зборів (а.с. 25) вбачається лише те, що ОСОБА_2 сплатив сільскогосподарськимй податок за землю за 2014 рік, проте дана квитанція не містить інформації, що ним сплачено податок саме за спірну земельну ділянку.

Системний аналіз зазначених доказів в їх сукупності вказує на відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити та залишити рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, та з врахуванням положень Земельного кодексу України, ст. 10,11, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності користування вказаною земельною ділянкою саме такої площі і саме таких розмірів, за відсутності документів, що посвідчують його право на земельну ділянку, передбачених ст.. 126 ЗК України, за відсутності доказів на підтвердження порушення права позивача на користування спірною частиною земельної ділянки, вірно відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів приходить до висновку, що неіснуюче право не може бути порушеним, а непорушене право захищеним.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_10