Ухвала суду № 61702005, 27.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/42/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

27 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Томашук А.В.,

за участю:

представників позивача: Іванчук Наталії Олексіївни, Борук Катерини Валеріївни,

Березюка Олександра Борисовича

представника відповідача: Пятковського Андрія Михайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім - Поділля" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

19 січня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року даний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Агрохім Поділля" бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за вересень 2015 р., про що складено акт №4326/15-2/37016964 від 04.12.2015 р.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, порушення п.188.1 ст.188, п.196.1 ст.196, п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14, абз. а) п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189, п.200.1, п.200.2, абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України та п.5 розділу IX Порядку заповнення та подання звітності з ПДВ, затвердженого наказом МФУ №966 від 23.09.2014 р., в результаті чого ТОВ "Агрохім Поділля" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2015 р. на 120523 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 р. за №0000041501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120523 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30131 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року даний адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни)

Згідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, податковим органом під час перевірки встановлено наявність договорів оренди обладнання між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, згідно яких ТОВ "Агрохім Поділля" передає в строкове платне користування спортивне обладнання строком на 3 роки з правом пролонгації. Під час проведення перевірки головному бухгалтеру ТОВ "Агрохім Поділля" було вручено запит про надання пояснень та копій документів, що підтверджують розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів.

Враховуючи показники отриманої відповіді та положення п.188.1 ст.188 ПК України, перевіркою зроблено висновок, що собівартість послуг є нижчою від ціни придбання обладнання (враховуючи показник амортизації, розмір орендної плати має бути вищим - не 4000 грн., а 4381,98 грн./4204,33 грн); платником занижено базу оподаткування на 489 грн., та відповідно занижено суму податкових зобов'язань на 98 грн.

В даному випадку позивачем було надано в оренду спортивне обладнання в строкове платне користування строком на 3 роки з правом пролонгації (що встановлено в акті перевірки).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає що судом першої інстанції було вірно встановлено, що абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України не поширюється на спірні правовідносини та застосуванню не підлягає, оскільки постачання товарів/послуг в розумінні вказаної норми не мало місця.

В зв'язку з вищезазначеними правовими нормами, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом було безпідставно зроблено висновок про заниження бази оподаткування на 489 грн., та, відповідно, заниження суми податкових зобов'язань на 98 грн.

Як вбачається з акту перевірки одним із встановлених відповідачем порушень було те, що позивачем було здійснено господарську операцію з передавання будівельних матеріалів у вигляді пайового внеску ОК ЖБК "Добробут 2015" згідно договору №3 про сплату пайових внесків від 01.07.2015 р., відповідно до якого ЖБК зобов'язується організувати будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Старокостянтинівське шосе 1/1 в м.Хмельницький, здати в експлуатацію та передати у власність один житловий будинок члену ЖБК, який повністю сплатив пайовий внесок.

Загальна сума пайового внеску становить 2125000 грн., при цьому сторони домовились, що внесення пайового внеску може здійснюватись грошовими коштами або будівельними матеріалами.

У вересні 2015 р. ТОВ "Агрохім Поділля" на виконання умов договору передано ТМЦ (будівельні матеріали) як пайовий внесок в ОК ЖБК "Добробут 2015", що оформлено актом приймання-передачі матеріалів №1 від 30.09.2015 р. на суму 869124,25 грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Агрохім Поділля" передання ТМЦ відображено наступними проводками: - дебет рах. 151 "Капітальне будівництво" на суму 869284,87 грн.; - кредит рах .201 "Сировина та матеріали" на суму 869284,87 грн.

Однак відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передання ТМЦ як пайовий внесок відображається записом по дебету рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами" і кредиту рахунка 20 "Виробничі запаси".

Крім цього, посилаючись на п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України та п.п.196.1.1. п.196.1 ст.196 ПК України, перевіркою зроблено висновок, що пай в кооперативі - одна з форм існування корпоративних прав. Таким чином, внесення пайового внеску в кооператив в обмін на корпоративні права не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи вимоги абз. а) п.198.5 ст.198 товариство мало нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно п.189.1 ст.189 ПК України, та скласти і зареєструвати зведену податку накладну, чого ним зроблено не було.

При цьому будівельні матеріали, передані ТОВ "Агрохім Поділля", були придбані у постачальників на загальну суму 787172,27 грн., в т.ч. ПДВ - 131195,38 грн., який було включено до складу податкового кредиту.

У зв'язку з чим перевіркою було зроблено висновок, що заниження позивачем суми податкових зобов'язань в розмірі 131293 грн. (131195+98). Враховуючи, що платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2015 р. на суму 10770, оскаржуваним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120523 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що даний висновок відповідача є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п.п. 196.1.1 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами, відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що висновок податкового органу щодо поширення п.п. 196.1.1 п.196.1 ст.196 ПК України на ТОВ "Агрохім Поділля", є необґрунтованим оскільки він не відповідає суті правовідносин між позивачем та ОК ЖБК "Добробут 2015". В даному випадку зазначена норма застосовується таким чином, що при визначенні об'єкта оподаткування не враховуються у складі доходу ОК ЖБК "Добробут 2015" пайові внески, отримані від членів кооперативу, в т.ч. й від позивача. Тобто п.п. 196.1.1 п.196.1 ст.196 ПК України може бути застосований у діяльності ОК ЖБК "Добробут 2015", але аж ніяк до ТОВ "Агрохім Поділля" (у спірному випадку).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У зв'язку з вищенаведеним правовими нормами колегія суддів приходить до висновку, що передавання будівельних матеріалів у вигляді пайового внеску спрямоване на придбання в подальшому об'єкту нерухомості (який будується та відноситься до основних фондів), при цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Здійснені позивачем витрати є частиною пайового внеску та без їх здійснення будівництво було б неможливе, тому позивач правомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ, нараховану при придбанні таких матеріалів.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог ПК України право на бюджетне відшкодування не залежить від бухгалтерського обліку операцій, оскільки це не змінює сам зміст господарської операції з придбання основних фондів.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України слідує, що застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 ПК України, є неправомірним.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що зроблений відповідачем висновок про заниження позивачем суми податкових зобов'язань в розмірі 131195 грн. є безпідставним, а тому зменшення йому суми бюджетного відшкодування з ПДВ є необґрунтованим у зв'язку з чим прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.