Ухвала суду № 61701967, 27.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/2096/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мочульська Л.Т.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

27 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретар судового засідання: Томашук А.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Васькевич Сніжани Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії, обмеження її розміру та зобов'язання вчинення певних дій ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 04 грудня 2015 року звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії, обмеження її розміру та зобов'язання вчинення певних дій.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача з управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області на Липовецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позивач щодо заявленого клопотання не заперечувала.

Керуючись положеннями статтей 55, 160-165 КАС України судом апеляційної інстанції було прийнято ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони по справі, а саме: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області на Липовецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуваючи на обліку в управлінні ПФУ у Липовецькому районі як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.07.2013 року, працювала на посаді головного державного інспектора координаційно-моніторингового відділу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

З 1 квітня 2015 року управління ПФУ у Липовецькому районі відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII призупинило виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що повідомило її листом від 21 квітня 2015 року № 200/К.

16.11.2015 року позивач звернулась в управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі з заявою про надання роз'яснення причин припинення виплати їй пенсії та відновлення виплати даної пенсії.

Листом № 29/Х від 20 листопада 2015 року управлінням ПФУ у Липовецькому районі позивачу надано відповідь, в якій зазначино, що оскільки ОСОБА_2 обіймає посаду державного службовця, то згідно зі статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213- VIII від 02.03.2015 року тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсій у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу» пенсії, призначенні відповідно до цього Закону не виплачуються.

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року позов задоволено .

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

2 березня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015року.

Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УШ у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу"; "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратила чинність норма Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Статтею 14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим. 4.Х1.1950) (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція), передбачено, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Згідно статтті 1 Першого протоколу (Париж, 20.111.1952) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

З урахування внесених змін ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачає, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України, ;Про державну службу, Про прокуратуру, ;Про судоустрій і статус суддів, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

При аналізі вищенаведених правових норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм чинного законодавства після 1 червня 2015 року.

Суд зазначає, що з 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України "Про державну службу" пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України "Про державну службу", у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону №1058 підстави для припинення виплати пенсії позивачу, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, а тому з 01.06.2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку зі зверненням позивача до суду 04.12.2015 року ухвалою Липовецького районного суду від 07 грудня 2015 року позовні вимоги позивача у період з 01.06.2015 року по 03.06.2015 року залишені без розгляду.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що з 04.06.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, а тому висновок суду першої інстанції є правильним про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному осязі 30 вересня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.