Постанова № 61701954, 20.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/572/16

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

20 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника відповідача Ткачук Марії Петрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_3 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними і скасування вимоги № Ф-0001881700 від 09.03.2016 року та рішення № 0002501700 від 22.03.2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_3 займається нотаріальною діяльністю відповідно до свідоцтва Міністерства юстиції України про право зайняття нотаріальною діяльністю від 01 березня 1999 року і реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 49 від 02.03.1999 року та перебуває на обліку у Ярмолинецькому відділенні Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області з 12.01.2001 року.

09 березня 2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу доходів та зборів з фізичних осіб Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі наказу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області "Про проведення виїзної планової документальної перевірки" № 38 від 16.02.2016 року та направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 12.02.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_3, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом № 39/17/НОМЕР_2 від 09.03.2016 року, згідно з яким встановлено порушення вимог абз.1 п.2 ч.1 ст.7 розд. III, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI; п. 178.6. ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями).

Не погодившись з цим актом, позивач подав до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області заперечення до акту.

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень до Акту документальної планової виїзної перевірки № 39/17/НОМЕР_2 від 09.03.2016 року податковим органом надано відповідь № 1163/10/17-018 від 17.03.2016 року про те, що перевірка правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року є правомірною та проведена згідно з вимогами чинного законодавства, акт, складений за результатами перевірки, є законним та відповідає вимогам чинного законодавства. Висновки, зроблені перевіряючим в акті документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, від 09.03.2016 року № 39/17/НОМЕР_2, є правомірними.

На підставі висновків акту перевірки Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято вимогу № Ф-0001881700 від 09.03.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 98 594,80 грн. та рішення № 0002501700 від 22.03.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 15 121,19 грн.

Не погодившись з рішенням № 0002501700 від 22.03.2016 року та вимогою № Ф-0001881700 від 09.03.2016 року, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протягом 2012 - 2014 років правильно, вчасно та в повному обсязі, з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак у Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних рішення № 0002501700 від 22.03.2016 року та вимоги №Ф-0001881700 від 09.03.2016 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Правові й організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови і порядок його нарахування та сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та облік визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в ред., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором і веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на такі відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Частиною 3 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону № 2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску, єдиний внесок нараховується зокрема для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Так, колегія суддів зазначає, що сума єдиного внеску обчислюється з розміру доходу (прибутку), отриманого від діяльності платника, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, питання сплати якого врегульоване нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового Кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до положень статті 177 ПК України, згідно з пунктом 177.2 якої об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень статті 178 Податкового Кодексу України і за приписами пункту 178.3. цієї статті оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Крім того, згідно з пунктами 178.4, 178.6 ст. 178 Податкового Кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що сплата єдиного внеску здійснюється в безумовному порядку із суми отриманого особою чистого оподаткованого доходу, розмір якого визначається відповідно положень Податкового Кодексу України і зазначається у податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що розмір єдиного внеску розраховується платником на підставі відповідних підтверджуючих документів самостійно або контролюючим органом на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів у випадку розбіжностей такого розміру.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що для підтвердження права не сплачувати єдиний внесок з суми, що перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, платником має бути документально підтвердженно отримання доходів саме у таких розмірах.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно з висновками акту № 39/17/НОМЕР_2 від 09.03.2016 року, під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_3, відповідач виявив розбіжності між сумами задекларованого річного оподатковуваного доходу згідно з поданою декларацією про майновий стан та доходи і звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Водночас, під час проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків, позивач не надав посадовій особі Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області документи, що підтверджують суми доходів, на які нараховано єдиний внесок у 2012-2014 роках, відповідно до поданих звітів за ці періоди.

Перевіркою встановлено, що всупереч положенням Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, позивачем не велася книга обліку доходів і витрат.

Проте, під час проведення перевірки позивач надав книгу нотаріальних дій за 2012, 2013, 2014 роки в частині сукупної оплати за вчинені нотаріальні дії, без надання для огляду дати отримання коштів за вчинені ним нотаріальні дії.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та 13 вересня 2016 року для повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, що мають значення для її вирішення, витребувано у позивача Реєстри нотаріальних дій за 2012, 2013, 2014 роки із відображенням суми отриманої плати за вчинені нотаріальні дії в розрізі календарних місяців та довідку про вчинені нотаріальні дії з Реєстрів нотаріальних дій за 2012, 2013, 2014 роки із відображенням суми отриманої плати за вчинені нотаріальні дії в розрізі календарних місяців. Проте, витребовувані документи позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З урахуванням наведеного та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей між сумами задекларованого річного оподатковуваного доходу згідно з поданою декларацією про майновий стан та доходи і звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, обґрунтованими, а висновки проведеної документальної планової виїзної перевірки платника податків такими, що прийняті відповідно до норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем не порушено порядок розрахунку та сплати єдиного внеску, оскільки позивач сплачує єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 1 травня наступного року, а сума доходу розраховується відповідно до доходу платника, заявленого у податковій декларації, яка, відповідно до положень Податкового кодексу України, подається приватним нотаріусом до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що за рахунок неправильного поділу чистого оподаткованого доходу, зазначеного в деклараціях про майновий стан та доходи за 2013-2014 роки, на кількість календарних місяців, в яких отримано дохід, відбулося заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 197518,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

Пунктом 5 ч. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів враховує, що перевіркою не встановлено, а позивачем не підтверджено первинними документами, що платником дійсно отримано доходи у сумах, що перевищують максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав належної правової оцінки доводам відповідача про те, що суми доходу, зазначеного у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, не співпадають із сумами доходу, зазначеного у Звітах, поданих позивачем за цей же період, внаслідок чого і виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску за цей період та застосовано штрафні санкції.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 178.6 ст.178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686 24215.

Так, п. 5 Порядку зазначено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Крім того, відповідно до ст. 52 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993р. №3425-ХІІ зі змінами та доповненнями про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі, доказом вчинення нотаріальної дії є запис у реєстрах реєстрації нотаріальних дій.

Аналогічна норма передбачена "Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5. Детально порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій регулюється Розділом VII Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. №3253/5.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини по суті заявлених позовних вимог, передбачено обов'язок нотаріуса вести відповідні реєстри та документи, що підтверджують вчинення конкретних нотаріальних дій та передбачено обов'язок платника єдиного внеску вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону України №2464-VI разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до п. 6 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суб'єктом владних повноважень доведено наявність порушення позивачем вимог абз.1 п.2 ч.1 ст.7 розд. III, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI; п. 178.6. ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV.

На підставі вищевикладеного, оцінивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнання протиправними і скасування вимоги № Ф-0001881700 від 09.03.2016 року та рішення № 0002501700 від 22.03.2016 року, оскільки вони прийнятті відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 вересня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.