Ухвала суду № 61701916, 28.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1771/16

Категорія: 5.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Бендера А.В.,

представника позивача Сивак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (правонаступник ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області) та з урахуванням уточнень до позову просить визнати протиправним та скасувати припис від 31.03.2016р. №1/09.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016р. не було надано суб'єкту господарювання для підпису та надання відповідних пояснень. Також позивач наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено надання декількох приписів на підставі одного акту перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про припинення порушень прав споживачів від 31.03.2016р. №1/09.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 14.03.2016р. по 25.03.2016р., на підставі звернення громадянки ОСОБА_3 щодо необґрунтованих дій філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» стосовно безпідставного нарахування боргу за послуги з централізованого водопостачання та блокування внутрішньобудинкової інженерної системи та каналізації в АДРЕСА_1, згідно наказу про проведення позапланової перевірки від 14.03.2016року №68-аг, та направлення на проведення перевірки від 14.03.2016року №106, фахівцем Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області проведено позапланову перевірку філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

За наслідками вказаної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016р. у висновках якого наголошено, що позивач філія «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», у порушення вимог ч.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, відмовився від врахування показань обліку холодної води та допустив справляння сплати за нормами (нормативами) споживання за наявності у споживача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) квартирних засобів обліку холодної води без врахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р.

На підставі результатів перевірки, з метою попередження порушень прав споживачів на безпеку продукції (послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення), та недопущення у подальшому застосування ТОВ «Інфокс» філією «Інфоксводоканал» нечесної підприємницької практики, керуючись п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.7, 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п.4.2.1 п.4.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджених Наказом Мінекономрозвитку та торгівлі України від 07.03.2012р. №310, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» видано Припис про припинення порушень прав споживачів №1/09 від 31.03.2016р., яким суб'єкту господарювання приписано терміново припинити агресивну діяльність із застосуванням механічної системи блокування каналізації, яка використовується суб'єктом господарювання, як засіб примусу з метою вимоги оплати споживачами послуг наявної заборгованості.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-У заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюється відповідними актами.

Згідно п. 3.1, 3.3, 3.8 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310 (далі - Порядок №310) та п.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Відповідно до п.3.6. Порядку №310 на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень. Таке ж право Інспекції закріплено й пп.1 п.1 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" та пп.5 п.6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженому наказом Президента України від 22.02.2012 №134/2012 (далі - Положення про Інспекцію від 22.02.2012 №134/2012).

Тобто, чинним законодавством передбачено, що припис надається на підставі проведеної перевірки за результатами якої складається акт.

Так, Інспекцією з 14.03.2016р. по 25.03.2016р. було проведено позапланову перевірку дотримання Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" законодавства про захист прав споживачів на підставі звернення ОСОБА_3 (направлення №106 від 14.03.2016).

За результатами даної позапланової перевірки був складений акт від 25.03.2016 №30/09, у акті від 25.03.2016 №30/09 вказано ряд порушення позивачем.

За результатами даного акту наданий припис, який є складовою частиною даного акту, яким зобов'язано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачу ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил №630, а саме, з урахуванням показників приладів обліку холодної води, а також провести перерахунок розміру плати за фактично не надані послуги з водовідведення у період з 09.02.2016р. по 16.03.2016р. (впродовж 36 діб) відповідно до Порядку, затвердженому постановою КМУ №151 від 17.02.2010; привести договір до вимог Правил №630 та Типового договору, виключивши із договору несправедливі умови, зокрема п.4.1.3. та абз.5 п.7.3.

Не погоджуючись з наявністю порушень, зазначених в акті, та наданим приписом філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним дій Інспекції по складанню даного акту та законність даного припису, усі ствердження відповідача на які посилається він у своїй апеляційній скарзі є предметом розгляду іншої адміністратвиної справи № 815/1715/16.

Також, листом від 04.04.2016 №1236-04/2965 Філія "Інфоксводоканал" повідомила апелянта, що приймаючи до уваги незгоду Філії з наявністю порушень, зазначених в акті, та наданим приписом, питання про виконання даного припису буде вирішено після розгляду даної справи по суті та винесення судового рішення, яким буде підтверджено/спростовано правомірність винесеного припису.

Водночас, не зважаючи на вже наданий припис, на оскарження до суду дій відповідача по складанню акту від 25.03.2016 №30/09 та оскарження припису, а також не враховуючи лист від 04.04.2016 №1236-04/2965, Інспекцією, за результатами вищезазначеної позапланової перевірки, відповідно до виявлених порушень, зазначених в акті перевірки від 25.03.2016р. №30/09, видано Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" ще один припис про припинення порушень прав споживачів від 31.03.2016 №1/09, що є предметом оскарження по зазначеній справі Тобто, за результатами проведення одної позапланової перевірки, за результатами якої складений акт від 25.03.2016 №30/09, видано два приписи, різних за змістом та по суті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" Інспекція має право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Пунктом 7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Згідно пп.4.2.1 п.4.2 Порядку №310 за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено обмеження чи застереження щодо складання контролюючим органом, за наслідком проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, виключо одного припису про припинення порушень прав споживачів.

Однак відповідно змісту припису від 31.03.2016 №1/09 то він передбачає терміново припинити агресивну діяльність із застосування механічної системи блокування каналізації, як засіб примусу з метою вимоги оплати споживачами послуг наявної заборгованості, тобто розповсюжується на необмежено коло осіб.

Відповідно до ч.2 п. 2.8. Порядку № 310 та ч. 8 п.1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланової перевірки з'ясовуюсться лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою її здійснення.

Припис № 1/09 від 31.03.2016р. був складений на підставі акту перевірки № 30/09 від 25.03.2016р. тобто на підставі звернення ОСОБА_3

Однак, зі змісту даного припису вбачається, що він має загальний характер, та не має відношення до самого звернення ОСОБА_3 а стосується не обмеженого кола осіб.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не в спосіб який не заборонено законом.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд апеляційної інстанції керуючись критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, виходячи з наявних у матеріалах доказів дійшов висноку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав належних, вичерпних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності складання припису №1/09 від 31.03.2016р.

З огляду на викладене судова колегія дійшла до висновку, що припис № 1/09 від 31.03.2016р. який є предметом оскарження по зазначеній спрві був складений Інспекцією за межами проведеною перевірки.

Що стосується суті спірних правовідносин та порушень, встановлених в акті перевірки судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, преамбулою Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі Закон), передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води (ст.2 Закону).

Положеннями ст.19 Закону передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст.21 Закону договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Положеннями ст.20 Закону визначені умови договору про надання послуг з питного водопостачання. Так, істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

Крім того, ч.3 вказаної статті передбачено, що за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

З аналізу наведених положень вбачається, що договір про надання послуг з питного водопостачання може містити не лише ті істотні умови, що передбачені Законом, а також і інші положення, з приводу яких постачальник питної води та споживач дійшли згоди.

Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (п.1) було затверджено "Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та споживачем - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) укладено Договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення №127121/СВ, відповідно до п.1.2 якого Водоканал зобов'язується надавати Споживачеві вчасно послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах Договору.

Згідно з п.п.4.1.3 п.4.1, п.7.3 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення №127121/СВ від 15.02.2016р. Водоканал має право обмежувати чи припиняти надання послуг у разі прострочення оплати понад 3 місяці до ліквідації заборгованості та оплати Споживачем робіт з припинення та відновлення надання послуг. Договір може бути розірвано достроково у разі виникнення споживчої заборгованості, яка перевищує вартість водокористування за останні два місяці.

Відповідно до п.п.4.4.4 п.4.4 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення №127121/СВ від 15.02.2016р., Споживач зобов'язаний своєчасно виконувати повірку водолічильників за власний рахунок.

Судом встановлено, що у ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, наявна заборгованість зі сплати коштів за отримані послуги з водопостачання, у зв'язку з чим Споживачу послуг проведено тампонування каналізаційного стояка, про що свідчать наявні у матеріалах справи Акт №2638/4 від 02.12.2015р., Лист ТОВ "Інфокс" філії "Інфоксводоканал" від 29.02.2016р. №Д-73ув, надісланого на ім'я ОСОБА_3, а також Витяг з особового рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1..

Зазначені положення не передбачені типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено вищевказаною постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, що стало передумовою для проведення відповідачем позапланової перевірки та винесення спірного припису.

В той же час, колегія суддів зазначає, що Законом, який має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, надано право сторонам договору про надання послуг з питного водопостачання зазначати інші умови, в тому числі в частині прав та обов'язків сторін договору, що і було зроблено сторонами під час укладання договору, що відповідає положенням ст.ст.6, ст.627, 907 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного судовою колегією суду апеляційної інстанції спростовуються доводи апелянта, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» при укладані договору №127121/СВ від 15.02.2016р. відступило від вимог Типового договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про агресивну, нечесну підприємницьку діяльність ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, положеннями ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця та інші умов.

Окрім іншого, статтею 19 вказаного Закону України визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Згідно п.4.1.3 договору № 127121/СВ від 15.02.2016р. виконавець має право обмежувати чи припиняти надання Послуг у разі прострочення оплати понад 3 місяці до ліквідації заборгованості та оплати Споживачем робіт з припинення та відновлення надання Послуг, проводити повторне підключення до систем водопостачання та водовідведення лише після сплати споживачем всєї суми заборгованості та оплати послуги підключення.

Згідно до п.7.3 договору № 127121/СВ від 15.02.2016р. договір може бути розірваний достроково в разі виникнення заборгованості споживача, яка перевищує вартість водокористування за останні два місяці.

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що останніми прописаний можливий алгоритм дій ТОВ в разі відсутності оплати споживачем за отримані товар та послуги (вода та водовідведення), тобто у разі невиконання саме споживачем своїх обов`язків за укладеним договором.

Вказаний алгоритм має ймовірний характер, про що свідчить формулювання - "договір може бути розірваний" та "виконавець має право обмежувати чи припиняти". Більше того, постачальник повноважний скористатись правами, передбаченими договором, виключно в разі не виконання спершу споживачем власних зобов'язань за договором, що є обґрунтованою та розумною реакцією постачальника товарів/послуг на відсутність оплати за вже отриманий товар і що відповідає положенням ст.ст.610, 611, 651 ЦК України.

Також, слід зазначити, що сама по собі відмова ТОВ від постачання води та здійснення водовідведення не впливає на оплату, розмір та стягнення заборгованості, яка сформувалась станом на таку відмову.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що вказані положення договору не можуть вважатися несправедливими умовами, рівно як і не можуть вважатися агресивною, нечесною підприємницькою практикою, у тому числі у зв`язку з тим, що вони взагалі не підпадають під визначенні категорії в контексті статей 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів", а є розумним та достатнім заходом постачальника товару/послуг, направленим на перешкоджання збільшення заборгованості споживача та, відповідно, нанесенню постачальнику збитків та відповідають положенням вказаних норм ЦК України, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Крім того відповідно до ч.1 та 2 ст.16-1 Закону з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення).

Екологічна броня питного водопостачання це мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (ч.1 ст.1 Закону).

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що метою встановлення екологічної броні питного водопостачання є запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, що можуть відбутися в зв'язку з припиненням питного водопостачання споживачам.

Згідно до ч.3 ст.16-1 Закону Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 08 лютого 2006 року № 119 було затверджено Порядок обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні (далі Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обмеження питного водопостачання для споживачів (крім населення), які не внесли в установлені строки або внесли не в повному обсязі плату за використану ними питну воду (далі - споживачі), до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води (далі - обмеження) з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до абз.1 та 2 п.6 Порядку перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС.

До переліку включаються споживачі, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що за договором про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 15.02.2016 року №127121/СВ споживачем є власник житлового приміщення (квартири), відключення якої від водопостачання та водовідведення в принципі не може призвести до виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, в тому числі, з урахуванням тієї обставини, що житлова квартира не відноситься до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.

Зазначені висновки також підтверджується визначенням надзвичайної ситуації, наданим п.24 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України, а саме: надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Крім того, з аналізу ст.16-1 Закону та Порядку вбачається, що вказані положення не регулюють питання встановлення екологічної броні питного водопостачання для населення, до якого і відноситься споживач ОСОБА_3, а передбачають встановлення вказаної броні для інших споживачів, припинення питного водопостачання яким може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, зокрема, підприємства, установи, організації, в тому числі, хімічної промисловості, атомної енергетики (АЕС) тощо. Про зазначені висновки свідчить використання вислову - «крім населення».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2016 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик