Постанова № 61700186, 22.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року о 14 год. 20 хв.Справа № 808/2145/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кириченко Катерини Володимирівни

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кириченко Катерини Володимирівни (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.06.2016 №0017071302.

В обґрунтування позовних посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), оскільки єдиний соціальний внесок позивачем сплачено у визначені чинним законодавством строки. Зазначає, що при здійсненні перерахування коштів в рахунок сплати ЄСВ в платіжному документі було допущено помилку в номері рахунку та замість рахунку для сплати ЄСВ особами, що провадять незалежну професійну діяльність, зазначено рахунок для сплати ЄСВ платниками роботодавцями. В подальшому у зв'язку з самостійним виявленням помилки позивач звернулась до контролюючого органу з заявою про перерахування помилково сплачених коштів на правильний рахунок. Оскільки всі кошти зі сплати ЄСВ незалежно від категорії платника зараховуються на єдиний рахунок, вважає, що жодних негативних наслідків не настало, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій та пені відсутні.

В судове засідання позивач не прибув, про час, місце і дату судового розгляду повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В поданих до суду 04.08.2016 письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що позивачем було прострочено сплату ЄСВ за 2015 рік на 43 дні, у зв'язку з чим контролюючим органом у відповідності вимог чинного законодавства позивачу нарахований штраф та пеня за несвоєчасну сплату ЄСВ. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розглянути дану справу в порядку письмового провадження на підставі

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 21 червня 2016 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнято рішення №0017071302, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 2464,45 грн. та пеню в розмірі 529,86 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, а саме на думку відповідача Кириченко К.В. було прострочено сплату ЄСВ за 2015 рік на 43 дні, що зумовило прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч.1 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Частиною 7 статті 9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Крім того, частиною 8 статті 9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Отже, враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, з урахуванням, що 30 квітня 2016 року припадає на суботу, суд дійшов висновку, що граничним строком сплати ЄСВ за 2015 рік для позивача було 04 травня 2016 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що платіжним дорученням №28 від 21.04.2016 позивачем здійснено сплату ЄСВ 34,7% за 2015 рік в розмірі 12323,00 грн., на розрахунковий рахунок 37199201010828, отримувач ДПІ у Ленінському районі, через АБ «Південний», платіж проведений банком 21.04.2016 (а.с.13).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем 21.04.2016 здійснено сплату ЄСВ за 2015 рік в розмірі 12323,00 грн., зауважень щодо повноти нарахування контролюючим органом не зазначено.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що розрахунковий рахунок 37199201010828, на який позивачем сплачено ЄСВ за 2015 рік, передбачений для зарахування ЄСВ від платників - роботодавців, а для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і нотаріальну, відкритий розрахунковий рахунок 37196204010828.

Отже, позивачем під час сплати ЄСВ за 2015 рік в платіжному дорученні №28 від 21.04.2016 було помилково зазначено розрахунковий рахунок 37199201010828, що не заперечувалось представником позивача.

Судом встановлено, що 10 червня 2016 року позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя з заявою про перерахування помилково сплачених коштів в розмірі 12323,00 грн. з рахунку 37199201010828 на рахунок 37196204010828 (а.с.14).

З заперечень представника відповідача судом встановлено, що 16.06.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя здійснено перерахування помилково сплачених коштів на рахунок 37196204010828, у зв'язку з чим строк затримки сплати ЄСВ за 2015 рік розраховано контролюючим органом за період з 01.05.2016 по 16.06.2016.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.10 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем грошове зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2015 рік сплачено 21.04.2016, тобто у строк визначений частиною 8 статті 9 Закону №2464, разом з тим, у зв'язку з помилкою у зазначенні в платіжному дорученні розрахункового рахунку, грошові кошти були помилкового зараховані на інший рахунок.

При цьому суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону №2464.

Крім того, на переконання суду, для підтвердження факту несплати єдиного соціального внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону №2464, платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування ЄСВ до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату ЄСВ у визначений Законом №2464 строк, а відтак і для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.06.2015 по справі №21-377а15.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кириченко Катерини Володимирівни.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кириченко Катерини Володимирівни задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.06.2016 №0017071302.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) присудити на користь Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кириченко Катерини Володимирівни за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко