Постанова № 61700169, 12.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року о/об 10 год. 22 хв.Справа № 0870/10725/12 СН/808/11/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Принт» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників:

від позивача не прибув;

від відповідача не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів Принт» (далі по тексту ТОВ «Актів Принт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у перевіреному періоді ТОВ «Аркада і К» та ТОВ «Цезій» здійснено поставку позивачеві картону, яка підтверджується всіма необхідними первинними документами, що відповідають вимогам законодавства. Вказав, що отримані від ТОВ «Аркада і К» та ТОВ «Цезій» товари використовувалися у господарській діяльності товариства. Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних викликана доставкою картону безпосередньо продавцями за свій рахунок. Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, без проведення зустрічних звірок і співставлення документів покупців та постачальників не можуть бути законними та обґрунтованими. Податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки, складеного з порушенням чинного законодавства та є протиправним.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 07 липня 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить суду провести судове засідання 12 липня 2016 року без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Принт», оскільки останній перебуватиме у відпустці.

Представник відповідача у судове засідання 12 липня 2016 року не прибув, причину суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв і клопотань до суду не надходило.

29 березня 2016 року через канцелярію суду подав заперечення відповідно до яких зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, здійснення розрахунків з контрагентами, документів бухгалтерського та оперативного обліку, в яких відображено оприбуткування на складі, витрати, рух та списання товарно-матеріальних цінностей; податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Аркада і К», підписані особами, які заперечують свою участь у діяльності ТОВ «Аркада і К», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, можна дійти висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Аркада і К», ТОВ «Цезій».

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Актів Принт» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аркада і К», ПП «Сітал», ТОВ «Цезій» за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 05 жовтня 2012 року № 1688/2214/36575986.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 287708 грн., у т.ч.:

-за вересень 2011 року на суму ПДВ 59777 грн.;

-за жовтень 2011 року на суму ПДВ 27013 грн.;

-за листопад 2011 року на суму ПДВ 28969 грн.;

-за грудень 2011 року на суму ПДВ 44933 грн.;

-за лютий 2012 року на суму ПДВ 81862 грн.;

-за березень 2012 року на суму ПДВ 45154 грн.;

На підставі акта перевірки від 05 жовтня 2012 року № 1688/2214/36575986 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість на загальну суму 421562 грн., з яких: за основним платежем 287708 грн., штрафні (фінансові) санкції 143854 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті перевірки, зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Аркада і К», ПП «Сітал», ТОВ «Цезій», які на думку податкового органу були безтоварними, спрямованими на надання безпідставної податкової вигоди позивачу та, відповідно, несплату податків до бюджету.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

З розрахунку, поданого відповідачем вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням рішенням позивачу збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Аркада і К» та ТОВ «Цезій» за основним платежем у сумі 287708,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 143854,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в акті перевірки (зворотній бік а.с.7, том 1), на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, встановив факт оплати поставленого товару на підставі платіжних доручень, які, між іншим, містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагенту.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки позивача встановлено фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ», а саме було укладено ряд договорів, перелічених у акті перевірки.

Так, ТОВ «Актів Принт» включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 грудень 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного картону у ТОВ «Аркада і К» на загальну суму 160692,10 грн. (стор. 21 акту перевірки, а.с. 16 том 1).

Позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарських операціях з даним контрагентом надано до матеріалів справи: копію договору купівлі - продажу від 05 вересня 2010 року, копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату (а.с.53-75 том 2), копії книги обліку довіреностей (а.с.83-90 том 1).

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя отримано від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 09 грудня 2011 року № 951/18-011/37189154, від 09 серпня 2012 року № 570/22-104/37189154, від 12 березня 2012 року №250/18-011/37189154 (а.с.97-123 том 2), згідно яких: ТОВ «Аркада і К» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова за результатами проведених заходів встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Аркада і К» код 37189154. Дане підприємство знаходиться на обліку ДПІ у Комінтернівського району м. Харкова, основним видом діяльності є вирощування зернових та технічних культур. При здійсненні обстеження податкової адреси підприємства: м. Харків вул. Кірова 6.11 АДРЕСА_1 встановлено відсутність підприємства за вищевказаною адресою. За даною адресою проживає громадянка ОСОБА_1 В своїх поясненнях повідомила що за даною адресою АДРЕСА_2 проживає з 2006 року, про те що за цією адресою зареєстроване ТОВ «Аркада і К» код 37189154 їй не відомо.

Встановити місцезнаходження та опитати директора ТОВ «Аркада і К» не має можливості.

Крім цього, податковий кредит ТОВ «Аркада і К» за грудень 2011 сформовано за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ НВО «СКАД» у грудні 2011 року.

Співробітниками підрозділу ВПМ здійснено обстеження податкової адреси ТОВ НВО «СКАД» та проведено фотозйомку за адресою: м. Харків, вул. Самаркандська, 6.17. За результатами встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться Харківський технічний ліцей №173 Харківської міської ради Харківської області. До ХТЛ №173 було направлено запит №468 від 19 січня 2012 року про отримання відомостей щодо оренди приміщень». У своїй відповіді (лист №51 від 20 січня 2012 року) адміністрацією ХТЛ №17 повідомлено що ТОВ НВО «СКАД» (14090691) не орендує приміщення. Співробітниками ВПМ встановлено місце знаходження директора ТОВ НВО «СКАД» ОСОБА_2 та опитано стосовно ведення господарської діяльності підприємства. В своїх поясненнях ОСОБА_2 повідомив, що директором ТОВ НВО «СКАД» став за винагородження, чим займається підприємство та місце знаходження йому не відомо, діяльності від ТОВ НВО «СКАД» ніякої не здійснював.

Таким чином, враховуючи те, що у ТОВ «Аркада і К» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Товарно-транспортні накладні до ДПІ не надавались. Згідно пояснення ТОВ «Актів Принт», транспортування товару відбувалось за рахунок ТОВ «Аркада і К». В судовому засіданні представник позивача також зазначала, що транспортування товару відбувалось транспортом контрагента. Доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не надано. Поряд з обумовленим, згідно п. 3.1 договору від 05 вересня 2011 року (а.с. 53 том 2), на кожну партію товару покупець направляє продавцю окреме замовлення, що включає: асортимент і кількість замовляємого товару. Однак, позивачем до матеріалів справи не надано копій окремих замовлень, що мали направлятися ним на адресу ТОВ «Аркада і К» згідно умов договору.

Крім того, згідно відповіді Основянської МДПІ м.Харкова (а.с. 2 том 2), керівниками ТОВ «Аркада і К» були: ОСОБА_3 (з 19 серпня 2010 року), ОСОБА_4 (з 09 серпня 2011 року), ОСОБА_5 (з 14 грудня 2011 року). Податковим органом було опитано директора ТОВ «Аркада і К» щодо діяльності підприємства. У своїх поясненнях громадянин ОСОБА_5 повідомив, що директором ТОВ «Аркада і К» став за винагородження, чим займається підприємство та його місце знаходження йому не відомо, діяльності від ТОВ «Аркада і К» ніякої не здійснював, документи щодо фінансово-господарської діяльності не підписував.

Перевіркою також встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Актів Принт» мало взаємовідносини з ПП «Сітал». Щодо вказаних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було отримано акт від 21 червня 2012 року №2012/22-9/21695093 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Сітал» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 грудня 2011 року по 30 травня 2012 року.

ДПІ не було встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП «Сітал» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ПП «Сітал» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа, у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспорту, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

За результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ПП «Сітал» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Цезій» податковим органом встановлено, що згідно акту перевірки позивачем по господарських операціях з ТОВ «Цезій» сформовано податковий кредит на загальну суму 127016 грн. (в тому числі: лютий 2012 року - 81862 грн., березень 2012 року - 45154 грн.)

На підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Цезій» позивачем надано до матеріалів справи: договір поставки № 1002/01 від 01 лютого 2012 року, копію книги обліку довіреностей, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

«ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було надіслано запит 13 вересня 2012 року № 2053 /7/22-1411 з питань взаємовідносин ТОВ «Цезій» з ТОВ «Актів Принт» .

Постачальником ТОВ «Цезій» є ТОВ «Коревса Лімітед» (було визнано банкрутом, дата закриття 21 серпня 2012 року) Згідно листа ДПІ Шевченківському районі м. Києва від 18 вересня 2012 року № 7008/7/22-01 повідомлено, що здійснити зустрічну звірку ТОВ «Коревса Лімітед» не має можливості у в звязку з тим, що згідно БД АРМу «Облік» стани платників (11) припинено, але не знято з обліку.

ТОВ «Коревса Лімітед» надано до ДПІ декларації з податку на додану вартість з нульовими указниками. Сума розбіжності між підприємствами складає за лютий 2012 року 237960 грн., за березень 2012 року - 637600 грн. Декларація з податку на прибуток за півріччя 2012 року до ДПІ ТОВ «Коревса Лімітед» не надавалась. Згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року основні засоби на підприємстві відсутні (додаток АМ до декларації не надавався). Чисельність працюючих на підприємстві відсутня. Згідно відомостей із ЄДР по ТОВ «Коревса Лімітед» зроблено записи: 08 червня 2012 року «Внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи», 21 серпня 2012 року «Внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури», 21 червня 2012 року «Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом» (сторінка 30 акту перевірки, а.с.20 том 1).

Суд звертає увагу на те, що такі висновки податкового органу спростовуються висновками Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/50940/14 від 10 грудня 2014 року за позовом ТОВ «Актів Принт» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Вищим адміністративним судом України по справі №К/800/50940/14 від 10 грудня 2014 року встановлено факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ», що в свою чергу свідчить про підтвердженість та обґрунтованість витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування у спірному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності позивача, крім частини первинних документів по контрагентам, зокрема, ТОВ «АРКАДА і К» та ПП «СІТАЛ», які були втрачені ТОВ «АКТІВ ПРИНТ» внаслідок пожежі, яка сталася 13 березня 2012 року, про що позивачем було повідомлено ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заявою від 15 червня 2012 року.

Наявні в матеріалах справи первинні документи складені у відповідності до вимог податкового законодавства, підтверджують право позивача на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідний період, а саме - податкові накладні, видаткові накладні.

Згідно пункту 36.1. пункту 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Разом з тим, відсутність документального підтвердження сплати податку попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару це впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту при придбанні товару, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належною виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплата ними сум податків до державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагенти не виконували свої зобовязання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Актів Принт» та його контрагентами ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ».

Позивачем у судовому порядку було документально підтверджено, що відповідно усіх постачальників картону у позивача були в наявності первинні документи бухгалтерського, податкового та банківського обліку, окрім частини первинних документів бухгалтерського обліку, а саме видаткових накладних за лютий - березень 2012 років по ТОВ «АРКАДА і К», які були втрачені внаслідок пожежі.

Слід звернути увагу на те що, згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за лютий-березень 2012 року ( стор.28 Акту) Позивачем: - зменшено по ПП «СІТАЛ» за лютий 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) на суму 409 310,36 грн. суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту, у розмірі 81 862,07 грн., за березень 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) на суму 225 770,94 грн., суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту у розмірі 45 154,19 грн.,- збільшено по ТОВ «ЦЕЗІЙ» за лютий 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) на суму 409 310,36 грн. суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту, у розмірі 81 862,07 грн., за березень 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) на суму 225 770,94 грн., суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту у розмірі 45 154,19 грн.

Така обставина підтверджується претензією №60 від 31 липня 2012 року, щодо поставки товару неналежної якості. А також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Разом з тим, на думку суду реєстр основних покупців позивача щодо відвантаженої продукції виробленої з картону підтверджує не тільки фактичне отримання від ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ» картону, але й реалізацію поліграфічної продукції виготовленої з цього картону, тобто ведення позивачем господарської діяльності.

Також, твердження відповідача про відсутність у позивача довіреностей на отримання товару не знаходить свого місця, оскільки в силу вимог чинного законодавства, такі документи передавалися контрагентам в момент отримання товарів уповноваженими особами, а відтак позивач не може нести відповідальності за їх зберігання. В той же час свідченням видання позивачем довіреностей уповноваженим особам на отримання товару є наявна у матеріалах справи копія книги обліку довіреностей.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій зясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем надані документи на підтвердження подальшого руху товару, придбаного у його контрагентів.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем податковими та видатковими накладними.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

Підпунктом 14.1.181, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункті 201.4 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункті 201.6 та 201.8 статті 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «АРКАДА і К», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з надання послуг підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, ТОВ «Актів Принт» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з надання послуг між позивачем та ТОВ «АРКАДА ІК», ПП «СІТАЛ», ТОВ «ЦЕЗІЙ» в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, договорів поставки, книги обліку довіреностей, рахунків-фактур, рахунків на оплату, актів звірки взаєморозрахунків з контрагентами, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ «Актів Принт» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення обєкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізької області відносно ТОВ «Актів Принт», є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1688/2214/36575986 від 05 жовтня 2012 року про порушення ТОВ «Актів Принт» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість на загальну суму 421562 грн., з яких: за основним платежем 287708 грн., штрафні (фінансові) санкції 143854 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Принт» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізької області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов