Ухвала суду № 61699986, 22.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. справа № 804/1623/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача - 3 Артемова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відповідача-1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача - 2 - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, відповідача-3 - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

21 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., яке оформлене у формі повідомлення про нікчемність правочину № 8821/2746 від 23.09.2015 р. про визнання нікчемним договору банківського вкладу; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. внести ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 142 500 грн. 22 коп.; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та виплатити через банк-агент або іншим чином гарантовану суму за договором банківського вкладу № 003-03726-230215 від 23.02.2015 р., укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта банк», в розмірі 142 500 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного договору, в ПАТ «Дельта Банк» на депозитному рахунку були розміщені грошові кошти ОСОБА_3 в розмірі 5 700 євро. Однак, договір банківського вкладу на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» був визнаний відповідачем нікчемним. З таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та просить скасувати. Окрім того, просить суд зобов'язати відповідачів вчинити дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, шляхом внесення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів, та виплати належних їй коштів в межах гарантованої суми.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року за даним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.09.2016 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-3 за довіреністю Артемов А.О. проти задоволення позову заперечував.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надали письмові заперечення проти позову, які долучені до матеріалів справи.

Під час розгляду справи по суті, з огляду на наявність постанови Верховного Суду України від 15.06.2016 р. з аналогічної категорії справ, судом поставлено питання щодо закриття провадження у справі.

Сторони вирішення вказаного питання залишили на розсуд суду.

При дослідженні вказаного питання, суд дійшов до висновку про те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.

Верховний Суд України за результатом розгляду справи № 826/20410/14 (постанова від 15.06.2016 року) за позовом фізичної особи до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з аналогічними позовними вимогами, скасував судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанції, винесені адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, та закрив провадження в адміністративній справі, зазначивши, що такий спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

При цьому, Верховний Суд України послався на те, що на спільному засіданні колегій суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати в господарських справах Верховного Суду України вже вирішувалося питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії, і у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 р. (справа № 21-4846а15) вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Отже, публічно-правовим спором є спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк», та вказаний банк знаходиться на стадії ліквідації.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України № 2343-XІІ від 14.05.1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ "Про банки та банківську діяльність", п. 6 статті 2 Закону № 4452-VІ, та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, спір, що виник між сторонами, має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (зокрема, з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи, що в даному випадку Верховним Судом України за результатами перегляду судового рішення Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, вирішено питання щодо підсудності спорів даної категорії господарським судам України, що було підтверджено також на спільному засіданні адміністративної та господарської палати Верховного Суду України, у суду першої інстанції відсутні підстави для неприйняття вказаного висновку та неврахування його при прийнятті свого рішення, оскільки саме Верховний Суд України відповідає за єдність судової практики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 804/1623/16 за позовом ОСОБА_3 до відповідача-1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача-2 - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, відповідача-3 - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

3. Повернути ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) із Державного бюджету України сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2 527, 40 грн. згідно квитанції № 1-372К від 20.04.2016 року.

4. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.09.2016 року.

Суддя В.В. Чорна