Постанова № 61699656, 29.09.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/8599/16-а

Провадження №2-а/751/307/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Косач І.А.,

при секретарі Летяга М.О.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятості про зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Чернігівського міського центру зайнятості про зобовязання вчинити дії, мотивуючи його наступним.

02.03.16. позивачка звернулася до відповідача та отримала статус безробітного. Її страховий стаж було визначено відповідачем як 0 років 0 місяців, однак до нього не було зараховано 1 рік та 1 місяць (період роботи з 10 лютого 2015 року по 01 березня 2016 року) з підстав несплати роботодавцем страхових внесків за вказаний період, при цьому не було враховано те, що страхові внески за період лютий-червень 2015 року були сплачені.

09.03.16. наказом № НТ 160309 позивачці було призначено допомогу по безробіттю (без врахування спірного страхового стажу) у мінімальному розмірі 544,00 грн. на місяць відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Однак позивачка вважає, що згідно діючого законодавства вона має право на призначення допомоги по безробіттю з урахуванням її страхового стажу понад 10-ть років у розмірі 70 % від її заробітної плати.

Позивачка вказує, що на підприємстві, де вона працювала (ПАТ «БК «Домобудівник») до 01.03.16. та з якого була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в період з липня 2015 року по березень 2016 року роботодавцем не були сплачені відповідні страхові внески, а тому їй була призначена допомога у мінімальному розмірі. Однак, страхові внески при нарахуванні заробітної плати утримувались підприємством, яке є їх платником, а тому несплата даних внесків підприємством-роботодавцем не є підставою для відмови в призначені йому допомоги по безробіттю в належному розмірі.

Згідно довідки про доходи та податки, виданої ПАТ «БК «Домобудівник» 11.08.16., за період її роботи на підприємстві, кожного місяця з заробітної плати утримувались єдиний соціальний внесок та податок на доходи. Відповідні щомісячні та щоквартальні звіти щодо проведення вказаних відрахувань були подані підприємством-роботодавцем до УПФУ в м. Чернігові.

12.08.16. позивачка звернулася до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи в ПАТ «БК «Домобудівник» з 01.07.15. по 01.03.16., та призначення допомоги по безробіттю з 03.03.16. на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % його середньої заробітної плати (доходу) за останнім місцем роботи та виплату її.

Згідно відповіді Чернігівського міського центру зайнятості населення за № 05/3010 від 22.08.2016, їй було відмовлено у зарахуванні вищезазначеного страхового стажу та призначенні допомоги по безробіттю на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з підстав несплати нею та роботодавцем страхових внесків.

Посилаючись на норми чинного законодавства, вважає, що обовязок сплати єдиного соціального внеску за своїх працівників покладений на роботодавця, а тому несплата своєчасно та в повному обсязі даного внеску не може позбавити її конституційного права на соціальний захист, а саме: права на допомогу по безробіттю. Таким чином, відповідач, призначаючи допомогу по безробіттю на підставі ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», діяв неправомірно, оскільки вона має право на призначення допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу відповідно до ч. 1 ст. 22 та ст. 23 цього Закону у розмірі 70 % від його заробітної плати.

Просила зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості зарахувати до її страхового стажу період її роботи в Публічному акціонерному товаристві «Будівельна компанія «Домобудівник» з 10.02.2015 року по 01.03.2016 року; зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості призначити їй допомогу по безробіттю з 03.03.2016 року на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % від її середньої заробітної плати (доходу) за останнім місцем роботи та виплатити її з врахуванням вже сплачених сум; стягнути з Чернігівського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в сумі 551,20 грн.

В ході розгляду справи до участі в ній було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник», крім того третю особу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові замінено на його правонаступника Чернігівське обєднане управління Пенсійного фонду України.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, які викладені в письмових запереченнях (а.с.32-35).

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.46,47). Від представника Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України до суду надані письмові заперечення (а.с.30) та клопотання, згідно якого вказують, що вони підтримують подане заперечення та просять відмовити в задоволенні позову, справу розглядати без їх участі (а.с.48). Крім того від представника ПАТ «БК «Домобудівник» до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, справу просять вирішити на розсуд суду (а.с.49).

Вислухавши пояснення позивачка, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 10.02.15. позивачка працювала у ПАТ «БК «Домобудівник» та з 01.03.16. звільнена з роботи по ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штатів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.52-53).

02.03.16. позивачці надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розмір якої Чернігівський міський центр зайнятості обчислив без зарахування до страхового стажу позивача період її роботи у ПАТ «БК «Домобудівник» з лютого 2015 року по березень 2016 року, за які підприємство не сплатило єдиний страховий внесок.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за умовами п. 1 ст. 1 якого загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи - це, зокрема, наймані працівники та особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами тощо (частина 1 статті 6 Закону № 1533-ІІІ).

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, на отримання якої, за умовами частини 1 статті 22 Закону №1533-ІІІ, мають право залежно від страхового стажу застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1533-ІІІ встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Відповідно до змісту п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1533-III страхові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-V).

При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI)

Адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску (ч. 1 ст. 26 Закону № 2464-VI).

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Як встановлено судом, під час роботи ОСОБА_1 у ПАТ «БК «Домобудівник» з лютого 2015 року по березень 2016 року, з її заробітної плати роботодавцем відраховувались страхові внески в повному обсязі, що підтверджується копією довідки про доходи та податки за період з 01.02.15 по 31.03.16 відносно ОСОБА_1 (а.с.51). Проте, ці внески роботодавець своєчасно в установленому порядку до бюджету не перерахував.

Механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Отже, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем допомоги по безробіттю.

Крім того, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, та необхідно зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Публічному акціонерному товаристві «Будівельна компанія «Домобудівник» з 10.02.2015 року по 01.03.2016 року; зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з 03.03.2016 року на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % від середньої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 за останнім місцем роботи та виплатити допомогу з врахуванням раніше сплачених сум.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятості про зобовязання вчинити дії задовольнити.

Зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Публічному акціонерному товаристві «Будівельна компанія «Домобудівник» з 10.02.2015 року по 01.03.2016 року.

Зобовязати Чернігівський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з 03.03.2016 року на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % від середньої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 за останнім місцем роботи та виплатити допомогу з врахуванням раніше сплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.А. Косач