ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 вересня 2016 року № 826/14732/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ТОВ «ОЗОНЕ» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач) в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року № 19026552209 (далі - оскаржуване рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 04.02.2015 р. № 98/26-55-22-09/37142268 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року № 19026552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість на суму основного платежу 100000 грн., фінансових санкцій на суму 25000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджені належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству.
Представник відповідача проти заявленої позовної заяви заперечував та просив відмовити у її задоволенні.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОЗОНЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства,правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів всіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «АКТИВІНВЕСТ ГРУП» за вересень 2014 року з питання правильності нарахування, сплати податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено Акт від 04.02.2015 р. № 98/26-55-22-09/37142268 (далі - Акт).
На підставі зазначеного Акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №19026552209 від 23.02.2015 року (далі – повідомлення - рішення), яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість (код платежу 14010100) на суму основного платежу 100000 грн., фінансових санкцій на суму 25000грн.
12.03.2015 року до Головного управління ДФС у м. Києві була направлена первинна скарга на податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за результатами розгляду якої 13.05.2015 року позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві №761/10/26-15-10-05-35 від 08.05.2015 року, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 19026552209 від 23.02.2015 року залишено без змін.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «ОЗОНЕ» було подано повторну скаргу до Державної фіскальної служби України.
17 червня 2015 року ТОВ «ОЗОНЕ» було отримано Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги за № 12269/6/99-99-10-01-04-25 від 12.06.2015 року, яким повторну скаргу також було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Виходячи з вищенаведеного, вбачається, шо відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Активінвест Груп» за вересень 2014 року.
Судом встановлено, що між ТОВ «ОЗОНЕ» (замовник) та ТОВ «Активінвест Груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 11- С від 29.08.2014 року (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги обслуговування базових станцій.
Приймання наданих послуг оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт по факту надання правової допомоги.
Дослідивши надані суду копії актів наданих послуг від 30 вересня 2014 року, судом встановлено, що в наведених актах відсутні будь-які відомості, які б конкретизували зміст наданих ТОВ «Активінвест Груп» послуг, їх обсяг, час отримання, ПІБ виконавців, часові витрати за виконані роботи тощо.
Як на підтвердження реальності господарських відносин ТОВ «ОЗОНЕ» з ТОВ «Активінвест Груп» позивачем також було надано копії податкових накладних, докази розрахунків.
Обставинами, які виключають право платника на податковий кредит, є відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або складення податкової накладної постачальником з порушенням законодавчо визначених вимог.
Згідно бази даних контролюючого органу «Єдиний реєстр податкових накладних» відсутня реєстрація податкових накладних ТОВ "Активінвест Груп" на продаж товару, який було придбано у вересні 2014 року.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення аналізу фінансово господарської діяльності ТОВ "Активінвест Груп" контролюючим органом було встановлено, що товариством подано податкову звітність за вересень 2014, яка має статус «до відома».
При проведенні аналізу податкової звітності податку на додану вартість за вересень 2014 року, поданої ТОВ "Озоне" до контролюючого органу, відповідачем було встановлено формування податкового кредиту з ТОВ "Активінвест Груп" за рахунок маніпулювання звітними даними, а саме: до складу податкового кредиту віднесено суми за податковими накладними, в яких сума ПДВ менше 10 000 грн., а тому неможливо дослідити номенклатуру товару.
Таким чином, відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Активінвест Груп».
Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Для з'ясування зазначених обставин суду необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.
Статтею 22 Податкового кодексу України визначено, що Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у зв’язку з не підтвердженням у ТОВ «ОЗОНЕ» об’єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання робіт (послуг) від контрагента, об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу робіт (послуг) підприємствам-покупцям, в розумінні ст.ст. 22, 188 Податкового кодексу України, - відсутні.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Враховуючи наведене, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.
Відтак, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.
Не наведено позивачем також будь - яких посилань на можливості контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, відомостей про існування технічної бази, працівників, позицій на певному ринку, щодо контрагента, відносно якого позивач стверджує про реальне виконання робіт.
Також, позивачем не надано жодних доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій та жодного документального підтвердження такого руху.
При цьому сама по собі фактична оплата позивачем податку на додану вартість в ціні послуг, не вбачається судом підставою для скасування рішення, оскільки судом вбачається спростованою обставина фактичного надання таких послуг.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 року № 19026552209, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» решту судового збору у сумі 2 250,00 грн. до Державного бюджету України.
3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Іщук
Судове рішення № 61698558, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 30.09.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/14732/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: