Ухвала суду № 61698386, 26.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

26 вересня 2016 року м. Київ№ 826/26287/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі - відповідач), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - третя особа, ТОВ «Кей-Колект»), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: м. Київ, вул. Михайла Донця, буд.25/89, квартира 134 за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968);

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на квартиру за адресою: м. Київ, вул. Михайла Донця, буд.25/89, квартира 134 за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що дії приватного нотаріуса є незаконними, оскільки ним, здійснюючи реєстраційні дії, порушено порядок їх вчинення, у зв'язку з тим, що законних підстав для передачі третій особі права власності на предмет іпотеки не було.

В судовому засідання позивач та його уповноважений представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та третя особа не прибули, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали, у зв'язку з чим на підставі частини шостої статті 128 КАС України суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11277826000 від 26.12.2007, за умовами якого останній отримав на строк до 26 грудня 2028 року кошти у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 12,4 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник та позикодавець уклали договір іпотеки від 26.12.2007 № 74281, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. за реєстраційним № з-1876, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку спірне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, за умовами договору факторингу від 12.12.2011 та додатка № 1 до нього приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі низки кредитних договорів та договорів забезпечення, у тому числі і за договором іпотеки від 26.12.2007 № 74281.

На підставі договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» 12.12.2011 укладено договір про відступлення права вимоги за певною кількістю договорів іпотеки, до переліку яких входить договір іпотеки від 26.12.2007 № 74281.

В подальшому, 06.08.2015 представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1. Разом із заявою ТОВ «Кей-Колект» подало: договір про надання споживчого кредиту та його копію, договір іпотеки та його копію, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та його копію, копію договору факторингу, копію договору про відступлення права вимоги.

На підставі поданої заяви та доданих документів, відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на спірне майно за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) та внесено запис до Реєстру.

Водночас, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у спосіб, визначений у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

У даному випадку, договір іпотеки від 26.12.2007 № 74281 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, у розділі 5 договору сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України «Про іпотеку».

Як передбачено статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали додані до позову, вбачається, що предметом та підставою подання даного позову є невиконання договірних зобов'язань і реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Позивач, в свою чергу, стверджує, що оскільки окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачено застереженням у іпотечному договорі не укладався, то реєстрація права власності на підставі договору іпотеки від 26.12.2007 № 74281, в якому, на думку позивача, ТОВ «Кей-Колект» не є іпотекодержателем, є незаконною, відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16, якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, - спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та встановлені обставини, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, вбачається, що спір у даній справі випливає із невиконання умов договору, що виключає можливість розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом встановлено відсутність підстав для розгляду заявлених вимог в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та роз'яснює позивачеві, що заявлені вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 826/26287/15 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Копію ухвали надіслати особам, що беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко