Постанова № 61698330, 28.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2016 року 08:00 № 826/5304/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелікон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелікон» (далі по тексту - ТОВ «Хелікон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0008842207 та №0008852207.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Хелікон» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Крім того, зауважував на тому, що його контрагент на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 01.10.2015 №475/22-07/37026218 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 19.10.2015 №0008842207 та №0008852207 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

08.09.2016 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, 09.09.2016 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хелікон» з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ, валютних витрат з податку на прибуток підприємства за період діяльності з 01.02.2013 по 31.12.2014 з ТОВ «Грант Тайм».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Хелікон»:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 936915,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 862044,00 грн., за 2014 на суму 74871,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 292185,00 грн., у тому числі по періодах: у лютому 2013 на суму 31369,00 грн., у березні 2013 на суму 17950,00 грн., у травні 2013 на суму 805,00 грн., у липні 2013 на суму 38431,00 грн., у серпні 2013 на суму 76659,00 грн., у вересні 2013 на суму 7879,00 грн., у листопаді 2013 на суму 51997,00 грн., у грудні 2013 на суму 53308,00 грн., у січні 2014 на суму 13787,00 грн. та заниження податку на додану вартість у відповідному розмірі.

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 01.10.2015 складено акт №475/22-07/37026218 та 19.10.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0008842207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 365231,00 грн., у тому числі: 292185,00 грн. - основний платіж, 73046,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0008852207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 1171144,00 грн., у тому числі: 936915,00 грн. - основний платіж, 234229,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ «Хелікон» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2015 №0008842207 та №0008852207, оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, а також до складу витрат, віднесено суми, сплачені по господарських операціях, проведених з ТОВ «Грант Тайм».

В підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано суду договори поставки товарів №030113-2 від 03.01.2013, №030113-1 від 03.01.2013, №080114-1 від 08.01.2014 та №080114-2 від 08.01.2014, за умовами яких постачальник (ТОВ Грант Тайм») зобов'язується поставити покупцеві (позивачу) товар відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно вантажних документів та здійснити його оплату на умовах договору (т. 2 а.с. 04-11).

На виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, а також банківські виписки на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар (т. 1 а.с. 89-209, т. 2 а.с. 12-146).

Разом з тим, в ході перевірки відповідачем отримано постанову старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Сака О.М. від 17.04.2015 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства посадовими особами ТОВ «Хелікон», з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ, валових витрат з податку на прибуток підприємства, з ТОВ «Грант Тайм».

Відповідно до інформації, вказаної у постанові, в рамках розслідування кримінального провадження №31014100100000131 встановлено, що ОСОБА_3, який згідно статутних документів, є засновником та директором ТОВ «Грант Тайм», зареєстрував підприємство без наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 показав, що адміністративно-господарських функцій директора не виконував, фінансово-господарські документи не підписував, відношення до діяльності ТОВ «Грант Тайм» не має.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки судів узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Однак, надані позивачем докази виконання його контрагентом договорів поставки, є не повними, а тому недостатніми для висновку, щодо реальності господарських операцій по вище зазначеним договорам.

Так, на підтвердження реального виконання спірних договорів, укладених з ТОВ «Грант Тайм», позивачем не надано документів на підтвердження прийняття на облік придбаних товарів.

Суд, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів.

Суд також звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду всіх достатніх доказів на підтвердження реального постачання придбаних позивачем товарівг, незважаючи на те, що суд витребовував ці докази.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу, що наявними у справі доказами, а саме протоколами допиту свідка ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Грант Тайм») підтверджено, що зазначена особа не підписувала будь-яких первинних документів, у тому числі податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Грант Тайм».

Зазначені обставини також підтверджуються ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2015 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частою 1 статті 205 КК України.

В мотивувальній частині названої ухвали зазначено, що у період 2013-2014 невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ «Грант Тайм» від імені службової особи ОСОБА_3, надавали послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету підприємствами реального сектору економіки.

Викладене виключає правомірність формування витрат та податкового кредиту на підставі документів, підписаних зазначеними особами.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15.12.2015 у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13.10.2015 у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02.12.2015 у справі № 814/116/14 (32-3849а15), від 17.11.2015 у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Згідно з частиною 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З метою допиту як свідка судом було направлено повістку ОСОБА_3 Однак, зазначена особа до суду не з'явилась.

Посилання представника позивача на те, що протягом січня 2013 директором та засновником ТОВ «Грант Тайм» був ОСОБА_4, а тому підстави для зменшення витрат та податкового кредиту відсутні, суд до уваги не приймає, оскільки за результатами перевірки податковим органом зменшено витрати та податковий кредит починаючи з лютого 2013, коли директором та засновником був ОСОБА_3

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення ним реалізації придбаного у ТОВ «Грант Тайм» товару суд також до уваги не приймає, оскільки позбавлений можливості встановити, що саме це товар було придбано у ТОВ «Грант Тайм». На вимогу суду позивачем не надано бухгалтерських документів, які б підтверджували відсутність на балансі позивача аналогічних товарів, придбаних у інших суб'єктів господарської діяльності.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості надання послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.10.2015 №0008842207 та №0008852207.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелікон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.10.2015 №0008842207 та №0008852207 відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський