Ухвала суду № 61698228, 16.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 вересня 2016 року м. Київ № 826/14236/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в особі відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій, скасування запису, поновлення реєстрації за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в особі відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій, скасування запису, поновлення реєстрації за місцем проживання.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на безпідставне зняття її та її сім'ї з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, оскільки вказана квартира перебуває у неї на праві власності згідно свідоцтва серії САА №693251, виданого Головним управління житлового забезпечення КМДА 23.09.2003.

Окрім того, позивач, обґрунтовуючи вимоги, посилається на те, що 04.08.2016 до квартири з'явились невідомі особи, які представились працівниками нового власника квартири та здійснили спробу виселення позивача та дітей, при цьому надали довідку форми-3, відповідно до якої на 13.05.2016 в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований. Водночас, з Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно від 31.08.2016 позивачу стало відомо, що підставою для виникнення права власності на зазначену квартиру став іпотечний договір від 17.08.2007, згідно якого вказана квартира являлась забезпеченням виконання зобов'язань по кредиту юридичної особи (майнова порука) з 2007 року. Як зазначає позивач, саме на підставі цього іпотечного договору, без будь-яких інших договорів чи судових рішень, було перереєстроване право власності на ПАТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» (код ЄДРПОУ 34575675).

Також, на думку позивача, оскільки, позивач, члени її сім'ї та їх законні представники жодних заяв про зняття з реєстрації місця проживання не подавали, то зняття з місця реєстрації відбулося з порушенням законодавства, поза волею позивача, яке підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Посилаючись на положення частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, позивач вважає, що новий власник повинен надіслати вимогу про виселення, однак така вимога позивачу не надходила. В судовому порядку мешканців з реєстрації також не знімали і не виселяли.

У даному випадку, на думку позивача, квартира АДРЕСА_1 не придбавалась за кредитні кошти, а передавалась власником - майновим поручителем в іпотеку за зобов'язаннями юридичної особи, тобто мешканці мають право на інше постійне житлове приміщення. Отже, відповідачем здійснено зняття позивача та її сім'ї з реєстрації без дотримання встановленого порядку.

З огляду на викладене та як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли саме з договірних відносин, порушення житлових прав, а також вбачається спір про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ» у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 04.09.2008 № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Окрім того, правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя також не є публічно-правовими, а випливають з договірних відносин, отже мають вирішуватись за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначені обставини судом встановлено відсутність підстав для розгляду заявлених вимог в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим суд відмовляє у відкритті провадження та роз'яснює позивачеві, що заявлені вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в особі відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій, скасування запису, поновлення реєстрації за місцем проживання.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко