Постанова № 61698178, 30.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2016 року м. Київ № 826/7513/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прозобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішення незаконним в частині, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016 роз'єднано позовні вимоги у справі №826/21285/15 у самостійні провадження виділивши в окреме провадження, зокрема, позовну вимогу пункту 1 прохальної частини уточненого адміністративного позову від 17.12.2015: "Зобов'язати Кабінет міністрів України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути мою скаргу від 14.03.2015 року у відповідності до законодавства України." зі складом осіб: позивач - ОСОБА_1; відповідач 1 - Кабінет Міністрів України; відповідач 2 - Державна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду справи було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2016 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.03.2016 звернувся до Прем'єр - міністра України із скаргою на дії члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2, яка відповідачем-1 була перенаправлена до відповідача-2, який у відповідь на скаргу не надав жодної відповіді на викладені порушення, вчинені ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, стверджуючи, що питання, порушені позивачем у зверненні, віднесені до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у зв'язку з чим, таке звернення і було перенаправлено до відповідача-2.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 24.04.2016 №1727/18/59-15 надала вичерпну відповідь на скаргу позивача від 14.03.2016, надісланої за належністю листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.03.2016 №41-Х-00551/13.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

14.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Прем'єр - міністра України із скаргою, в якій просив доручити розгляд заяви чиновникам, які об'єктивно перевірять заяву і, або доведуть, що позивач неправий, або визнають, що постанова Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, якою затверджено порядок формування тарифів на теплову енергію в частині застосування двоставкового тарифу, порушує закони України і потребує змін; також просив повідомити, які міри адміністративного впливу будуть застосовані до вищезгаданих чиновників (члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2 та начальника Управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Н.Хоцянівської) за порушення законів та простої етики, оскільки у їхніх відповідях немає жодного слова про наведені у заяві від січня 2015 року факти порушень (т. 1, арк. 75-76).

Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив ОСОБА_1, що його лист, що надійшов до Кабінету Міністрів України, надіслано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 19.03.2015 за №41-Х-00551/13 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді (т. 1, арк. 77).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянувши скаргу позивача від 14.03.2015, листом від 24.04.2015 №1727/18/59-15 надала відповідь стосовно порядку формування тарифів на теплову енергію в частині застосування двоставкового тарифу.

ОСОБА_1, вважаючи отриману відповідь необґрунтованою, оскільки в ній не має відповідей на жодне з наведених порушень, а також у зв'язку з неотриманням відповіді на скаргу на дії члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів реалізуються Законом України «Про звернення громадян». Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В статті 3 Закону України «Про звернення громадян» наведені основні терміни, що вживаються в цьому Законі, а саме: під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Отже, характеризуючи ці види звернень, слід відмітити, що якщо пропозиція і заява як правило, не пов'язані з порушенням прав та інтересів громадян, які охороняються законом, то у скарзі завжди вказується на порушення прав або інтересів громадян, які охороняються законом, відтак, суд встановив, що звернення позивача від 14.03.2015 є скаргою.

В статті 16 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, Секретаріат Кабінету Міністрів України скаргу позивача від 14.03.2015 надіслав до Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, хоча дана скарга була подана, зокрема, на дії члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2.

Відтак, суд дійшов висновку, що посилання Секретаріату Кабінету Міністрів України в листі (т. 1, арк. 77) на частину третю статті 7 Закону України «Про звернення громадян», як на підставу для направлення скарги позивача до Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є протиправним та суперечить частині четвертій вказаної статті.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України розглянути скаргу від 14.03.2015 року у відповідності до законодавства України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути скаргу від 14.03.2015 року у відповідності до законодавства України є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки, як вже суд зазначав, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а тому, в даному випадку, відповідач-2 не може розглядати скаргу позивача від 14.03.2015.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.03.2015 року у відповідності до законодавства України.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко