Постанова № 61698117, 27.09.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року справа № 823/990/16

11 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум подало позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 01.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки про порушення позивачем законодавства, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже і оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки облік товарних запасів за місцем реалізації здійснюється підприємством у відповідності з приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16 липня 1999 року. Х-звіт не є первинним документом, що слугує підставою для об лікування товарних запасів підприємства, а також документом, який підтверджує наявність не облікованого товару за місцем реалізації.

Крім того, в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту РРО, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів на АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 28. Як свідчить акт перевірки, податковим органом не зафіксовано факту реалізації не облікованого товару, а є посилання виключно на порушення порядку обліку товару за місцем реалізації. Позивач вважає, що встановлення наявності не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації, а Х-звіт не є актом інвентаризації.

Окрім того, позивач вважає, що виявлення реальних та фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарному парку можливо лише шляхом проведення їх інвентаризації. В період проведення фактичної перевірки взагалі не проводилася інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах, оскільки відсутні форми № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акт інвентаризації форми № 20-НП, порівняльні відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми 35-НП, та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії, які є обовязковими при проведенні інвентаризації та передбачені вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Позивач стверджує, що висновок про наявність надлишків нафтопродуктів був зроблений особами, які здійснювали перевірку, лише на підставі порівняння залишків з даними змінного звіту Форми № 17-НП та даними Х-звіту, які не є первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме встановлено надлишок палива по видам всього 1698,64 л на 31464 грн 57 коп., відповідальність за яке встановлено статтею 20 вказаного Закону. В даному випадку відповідач діяв в межах та у спосіб передбачені Законом, а тому дії відповідача є правомірними, а податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 38305367, зареєстроване 19.07.2012. Видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (основний), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним.

11.02.2016 відповідно до наказу № 162 від 10.02.2016 та направлень на перевірку № 77 та № 78 від 10.02.2016 посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1-з, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум, з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації по наступним видам палива: ДП Nano у кількості 718,09 л, бензин А-92 у кількості 171,94 л, бензин А-95 у кількості 526,42 л, ДП Extra у кількості 202,74 л, Бензин А-95-Nano у кількості 79,44 л.

За результатами проведеної перевірки складено акт, який зареєстрований в Головному управлінні ДФС в Одеській області 22 лютого 2016 року за № 39/15-32-22-01/38305367.

Позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області подано заперечення № 50 від 25.02.2016 до вищевказаного акту, однак листом від 03.03.2016 висновки акту перевірки визнані обґрунтованими.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 01.03.2016 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 62929 грн 14 коп.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 Податкового Кодексу України, оскаржено позивачем в адміністративному порядку до головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 № 15081/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 01.03.2016 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх субєктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) субєктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно статті 20 Закону № 265/95-ВР до субєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Згідно з частинами 1, 3, 5 Закон № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що у розділі V Закону N 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044.

Окрім того, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 10.4.3 пункту 10.4 частини 10 Інструкції після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що в розумінні Закону України № 996-XIV та Інструкції, а ні Х-звіт, а ні змінний звіт за формою 17-НП не є первинними документами, що слугують підставою для облікування товарних запасів підприємств, а також документами, які підтверджують наявність не облікованого товару за місцем реалізації.

За вказаних обставин, встановлення фактичної наявності не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 Інструкції інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412.

Інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Згідно з пунктами 13.3, 13.5 частини 13 Інструкції основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Відповідно до пунктів 13.9, 13.10, 13.13 частини 13 Інструкції під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: перевірити наявність готівки, талонів, торгових карток і відомостей на АЗС; визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію; визначити обєм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою № 23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою № 35-НП (додаток 28); якщо нафта або нафтопродукт зберігається в резервуарах з понтонами або з покрівлями, що плавають, то в процесі інвентаризації під час вимірювання в зоні спливання плаваючого покриття зливають продукт із резервуара до встановлення покриття на опори або доливають нафтопродукт до набуття покриттям плаваючого стану. У разі неможливості виконання цих робіт, а також відсутності градуювальних таблиць на зону спливання покриття рівень нафти або нафтопродукту в таких резервуарах визначають за даними бухгалтерського обліку; переважити розфасовані нафтопродукти; перевірити наявність готівки на АЗС; занести до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою № 24-НП і на АЗС - за формою № 25-НП, в танках наливного судна до акта інвентаризації нафтопродуктів (нафти) у суднах за формою № 26-НП (додаток 29), які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами; акт інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів скласти у двох примірниках, з яких перший примірник подається до бухгалтерської служби підприємства, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи; зробити на прибуткових документах на нафту та/або нафтопродукти, що надійшли на підприємство і прийняті під час проведення інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, позначку після інвентаризації з відміткою дати запису.

Перед початком інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів члени створених на підприємстві інвентаризаційних комісій отримують розпорядження про інвентаризацію за формою № 20-НП (додаток 23), якою встановлюється час її початку і завершення. Розпорядження реєструється бухгалтерською службою в журналі контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою № 21-НП (додаток 24).

Не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців.

Аналізуючи вищевикладене, складання форм № 3-НП, 7-НП, 23-НП, 20-НП, 27-НП, 35-НП є обовязковими при проведенні інвентаризації.

За поясненнями представника позивача, на АЗС, окрім готівки, світлі нафтопродукти відпускаються за відомостями, паливними картками, талонами та платіжними картками. Реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, підприємство не здійснювало та в матеріалах перевірки відсутні будь-які підтвердження та документи про їх реалізацію.

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту РРО, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів на АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням положень Інструкції.

Під час проведення фактичної перевірки не проводилася інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах відповідно до вимог Інструкції, так як відсутні форми № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акт інвентаризації форми № 20-НП, порівняльної відомості форми № 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми № 35-НП та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії.

Виходячи з викладеного, висновок про надлишки нафтопродуктів були зроблені особами, які здійснювали перевірку, лише на підставі порівняння залишків з даними змінного звіту форми № 17-НП та даними денного Х-звіту, які не є первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 01.03.2016 є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 01.03.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 62929 грн 14 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум (18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 226/1, ідентифікаційний код 38305367) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 30.09.2016.