Постанова № 61695932, 19.09.2016, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1134/16-а

Провадження № 2-а/444/60/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повна)

19 вересня 2016 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Мартинишин Я. М.,

при секретарі Гербут Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква Львівської області в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, який в подальшому збільшила .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком.Стверджує, що оскільки вона має право на зарахування часу її заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи, а також враховуючи ту обставину, що вона є реабілітованою особою в розумінні Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вона 13.05.2016 р. звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області із заявою про проведення їй нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих сум підвищення, починаючи із 13 травня 2016 р., і надалі.

Листом від 26.05.2016 р. вих. №2017/03-21 Управлінням Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області у задоволенні її заяви відмовлено.Вважає відмову Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області у здійсненні їй перерахування часу заслання у потрійному розмірі до стажу роботи та проведення їй нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком незаконною з огляду на те, що відповідно до довідки 16. 11.1992 року від 26.12.1991 р. інформаційного центру управління внутрішніх справ Львівської області вона, ОСОБА_3, реабілітована на підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Позивач стверджує, що їй виплачується підвищення до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654, що становить 43,52 грн., тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначає, що у своєму листі Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області, відмовляючи їй у здійсненні перерахунку трудового стажу покликається на те, що членам сім'ї громадян, які зазнали політичних репресій зарахування до стажу законом не передбачено.

Не погоджуючись із даною позицією, враховуючи ту обставину, що вона перебувала з родиною під вартою та в засланні 9 років 4 місяці та 20 днів, відтак відмова відповідача про зарахування їй цього часу у трудовий стаж в потрійному розмірі, тобто 27 років та 2 місяці, на її думку, є неправомірною.

Оскільки заяву зі всіма необхідними документами позивач подала 13 травня 2016 р., то вважає, що Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області повинно із цього дня здійснити їй відповідне перерахування та виплату пенсії згідно норм законодавства України, а відмову надану в листі від 26.05.2016 р. вважає неправомірною та протиправною.

У зв'язку із вищенаведеним просить суд адміністративний позов задоволити та визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови їй у проведенні донарахування пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у області здійснити донарахування та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77; України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих сум підвищення, починаючи із 13 травня 2016 р., і надалі. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Жовківському Львівської області здійснити ОСОБА_3 зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала повністю, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог від 02.09.2016 року. Просила суд позов задоволити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області ОСОБА_2 в судовому засіданні, проти позову заперечила, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до матеріалів справи письмовому запереченні. Зокрема, вважає, що дії управління, оскаржувані позивачем, є законними. Так, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовківському районі та отримує пенсію за віком з 1989 року.

Пунктом «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788- XII було передбачено підвищення пенсій: громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Станом на 01.01.2004 р. підвищення пенсій , громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено фактично виплачувались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» в розмірі 4,98 грн., що розраховувалось від 19,91 грн. (19,91х25%=4,98).

Пенсійне забезпечення даної категорії осіб було покращено згідно Постанови КМУ № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» і встановлено в розмірі 43,52 грн., яке і виплачується по даний час.

Стверджує, що при здійсненні виплати підвищення до пенсії примусово виселеним членам сім'ї громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі правомірно керується Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року та виплачує дане підвищення в розмірах передбачених цією Постановою.

Щодо позовних вимог про зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи відповіднодо ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заперечує з огляду на те, що ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необгрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Стаття 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» також передбачено, що реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Повідомила, що п. 7 Постанови Верховної Ради України від 4 грудня 1993 року N 3812-ХІІ «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» розтлумачено, що особи, які і були незаконно вислані чи заслані і згодом реабілітовані, поновлюються в усіх громадянських правах, але на них не поширюються пільги, передбачені статтею 6 цього Закону.

Ствердила, що законодавством передбачено особам притягнутим до кримінальної відповідальності, та реабілітованим відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», зарахування до стажу в потрійному розмірі час перебування в засланні, а сім'я ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_3) були виселені та згодом реабілітовані на підставі статті 3вказаного Закону, а тому вважає, що підстав для зарахування до стажу в потрійному розмірі часу вислання позивачеві немає.

Зазначає, що крім того п. 12 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, чи відповідних записів у ній», затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку), а такі документи позивачем не надавались.Вважає, що за наявності вказаних обставин вимоги позивача є безпідставними і не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків .

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітованими є особи, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст..3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Із свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-ЛО « 372640 віл 07.01.1975 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 02.01.1958 року, після якого жінці присвоєно прізвище «Шелевій». Тобто судом встановлено, що дошлюбним прізвищем позивачем ОСОБА_3 було «ОСОБА_3».

Із довідки інформаційного центру управління внутрішніх справ Львівської області від 16.11.1992 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 ( після укладення шлюбу- Шелевій) на підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»- реабілітована. ( а. с. 3).

Тобто, позивач ОСОБА_3 підпадає під дію норм Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і відповідно суд вважає, що остання є членом сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, позивача було в тому числі примусово переселено.

ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області, отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн., відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як члену сім'ї громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яких було переселено.

Згідно із пунктом 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Частиною 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» при нарахуванні підвищення до пенсії членам сімей громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, суперечить положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно засад пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні позивачу розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає пункт «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положення Постанови № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. При здійсненні розрахунку пенсій згідно з вимогами зазначених норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», та з врахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визначають мінімальний розмір пенсій за віком, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік.

А тому, позивачу ОСОБА_3 відповідно до п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються на 25 процентів мінімальної пенсії за законом.

У зв'язку із вищенаведеним, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні донарахування пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід визнати протиправними.

Статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч.1 ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Оскільки з матеріалів справи, а саме із заяви ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області вбачається, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії, з якою вона звернулася до відповідача 13 травня 2016 року було додано копію довідки інформаційного центру від 16.11.1992 року, копію свідоцтва про шлюб, копію пенсійного посвідчення № 837250 від 14.09.2005 року. Таким чином, позивачем вчинено дії, необхідні для проведення перерахунку пенсії, та подано підтверджуючі документи.

А тому, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Жовківському районі Львівської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку, встановленого ч. 1. ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням фактично отриманих сум підвищення , починаючи з 13.05.2016 року, тобто з моменту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області із заявою про перерахунок пенсії та здійснення виплат та долученими до неї документами, необхідними для проведення перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови їй у проведенні зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області здійснити ОСОБА_3 зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічне по суті положення закріплено і в ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де передбачено, що громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необгрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Водночас згідно з пунктом 7 Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року № 3812-XII «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - це застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.

Особи, які були незаконно вислані чи заслані і згодом реабілітовані, поновлюються в усіх громадянських правах, але на них не поширюються пільги, передбачені статтею 6 цього Закону.

Як вказано в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 30.06.2015 року аналіз вказаного пункту Постанови дає підстави вважати, що він стосується тлумачення статті 3, а не статті 1 Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Зважаючи на те, що позивачем надано до матеріалів справи довідку інформаційного центру управління внутрішніх справ Львівської області від 16.11.1992 року, з якої вбачається, що позивач на підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»- реабілітована, а не на підставі статті 1 Закону Української РСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови їй у проведенні зарахування часу заслання за період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Жовківському Львівської області здійснити ОСОБА_3 зарахування часу заслання з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи не підлягають до задоволення.

У суду немає підстав відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» зарахувати період з 21 жовтня 1947 року по 10 листопада 1956 року у потрійному розмірі до стажу роботи, оскільки з самої довідки вбачається, що позивач була оприділена на спецпоселення в Кемеровську область, докази, що позивач трималася під вартою, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, була у засланні або перебувала на примусовому лікуванні у матеріалах справи відсутні та позивачем такі не надавались.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст. 2,5,7,11,71,94 ч.3,99,100,158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні донарахування пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області (Код ЄДРПОУ 20847170) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування", з урахуванням фактично отриманих сум підвищення, починаючи з 13.05.2016 року .

В решті позовних вимог позивача - відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Жовківський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Я. М. Мартинишин