Ухвала суду № 61692239, 30.09.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2а/263/377/2016

Провадження №263/12207/16-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя в особі судді Ікорської Є.С., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача, відповідно до якого просить визнати дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо відмови у перерахунку пенсії призначеної за вислугу років та зобовязати УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя провести перерахунок пенсії, відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру».

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що необхідно поновити позивачу строк для звернення до суду з адміністративним позовом .

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строків звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом або іншим нормативним актом. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183--2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п.п.22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п.30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,- і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.

Крім того, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з заяви позивача, строк звернення до суду він пропустив, оскільки про порушення своїх прав дізнався лише наприкінці вересня 2016 року, отримавши письмову відповідь за результатом звернення до УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя.

Оскільки письмову відповідь на своє звернення позивач отримав лише наприкінці вересня 2016 року, тому строк звернення до суду з адміністративним позовом підлягає поновленню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99, ст. 100, ч. ч. 1, 3 ст. 254, ст. 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Є.С.Ікорська