Ухвала суду № 61688698, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/25915/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, треті особи: Дочірнє підприємство "Електромонтож-420" Закритого акціонерного товариства "Електромонтаж", Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2, про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Електромонтаж» звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, треті особи: Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» в частині, якою вирішено оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж».

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2013 року позов задоволено. Визнано нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» в частині, якою вирішено оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року скасовано постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2013 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчий комітет Коростенської міської ради 15.01.2003 року виніс рішення №5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», яким, серед іншого, задоволена заява Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» і вирішено оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» (а.с.9).

На підставі оскаржуваного рішення Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» 27.01.2003 року було видане Свідоцтво №5 про право власності на нежилі приміщення із зазначенням колективної форми власності.

Не погоджуючись з діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі

«Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується оскарження рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», зокрема нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилково висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на нежиле приміщення, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 29.03.2016 року № 21-5430а15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржені рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 220-1, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року та постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31.01.2013 року у цій справі скасувати, закрити провадження у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: