Ухвала суду № 61688630, 22.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/3496/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Кравцова О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі №826/5648/15 за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича про зобов'язання включити її до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з визначеною сумою 81290,94 грн., та зобов'язання виплатити відшкодування коштів за вкладом у сумі 81290,94 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року зупинено апеляційне провадження у справі №826/5648/15 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Зупиняючи апеляційне провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли між сторонами в цій справі. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №826/5648/15 до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України на підставі положень пункту 3 частини першої статті 156 КАС України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає передчасним такий висновок суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Як встановлено апеляційним судом, до правовідносин в даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначений Закон є чинним та діє на теперішній час.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине.

Крім того, провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституційний Суд України відкрив ухвалою від 10 лютого 2016 року.

Тобто, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі №826/5648/15, Конституційним Судом України не було прийнято рішення про відкриття провадження за поданням Верховного Суду України.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції не було процесуальних підстав для зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: