ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2016 року м. Київ К/800/3420/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Веденяпіна О.А., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, третя особа - Міністерство оборони України, про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Хмельницька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому просила стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - відповідач) на користь ДПІ в дохід місцевого бюджету смт. Летичів податковий борг в сумі 74043,98 грн. з рахунків платника у банківських установах та за рахунок готівки, яка йому належить.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 74043,98 грн. та такий у добровільному порядку не погашено, а тому наявні підстави для його погашення в судовому порядку.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не повно встановлено обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення спору.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків у Хмельницькій об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Згідно із даними податкового обліку станом на час звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг в сумі 74043,98 грн. по земельному податку, що виник на підставі самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.03.2015 року.
Податковим органом 25.03.2015 року на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачу надіслано податкову вимогу № 138-00. Вказана вимога у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржена.
Існування податкового боргу підтверджується розрахунком позовних вимог, довідкою про стан заборгованості від 11.08.2015 року №2532/9/22-11-25-006.
Враховуючи, що станом на 11.08.2015 року у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький рахується податковий борг по земельному податку в сумі 74043,98 грн., ДПІ звернулась до суду із вказаним позовом.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 зазначено статті, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляд на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов'язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. Окрім того, грошові зобов'язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним.
Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відтак, з урахуванням того, що сума грошового зобов'язання в розмірі 74043,98 грн. набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.
Практикою Європейського суду з прав людини висловленій у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, №303А, п. 29) визначено, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак вказаний пункт не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд касаційної інстанції вважає, що, з огляду на межі заявлених вимог, судами попередніх інстанцій повно та всебічного з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та обґрунтовано стягнуто вищевказані кошти з відповідача.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі № 822/5647/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
О.А. Веденяпін
Є.А. Усенко
Судове рішення № 61688323, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 22.09.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 822/5647/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: