Ухвала суду № 61687997, 08.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

08 вересня 2016 року К/800/20655/16

Окрема думка в адміністративній справі № 826/199949/15

Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю «Текс Україна» до ДПІ у Оболонському

районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання

протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2016р. відмовлено в задоволенні касаційної скарги ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016р., якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.2016р. та задоволено позов ТОВ «Текс Україна» до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015р. № 0003682202, від 02.09.2015р. № 0003462201, залишено без змін.

Вище зазначена ухвала Вищого адміністративного суду України вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції встановлено факт господарських відносин між ТОВ «Текс Україна» та ТОВ «ПроСервіс», ТОВ «Екосервіс» на підставі оцінки таких доказів у справі, як господарські договори, акти здачі-приймання, рахунки-фактури, протоколи про договірну ціну, банківські виписки, податкові накладні, реєстри прийому-передачі. Апеляційний суд встановив також факт звернення представника ТОВ «Текс Україна» до Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про втрату документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ПроСервіс», фінансові показники яких відтворені в податковому обліку товариства за період з 13.02.2013р. по 28.11.2013р. Вищий адміністративний суд України визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов'язку виконати запити ДПІ щодо надання документів, оскільки запити не відповідали вимогам пункту 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а також висновок про індивідуальний характер юридичної відповідальності ТОВ «Текс Україна» як платника податків в контексті посилання ДПІ на факт порушення кримінального провадження СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в межах якого постановою слідчого від 25.12.2014р. була призначена позапланова перевірка ТОВ «Текс Україна». Підставами для порушення кримінального провадження стали обставини щодо створення службовими особами ТОВ «Пан Груп» та ТОВ «Фрутар» організовано схему незаконної податкової мінімізації з використанням ТОВ «ПроСервіс», через яке як через ланку в ланцюгу постачання здійснювався так званий «перелом» товарів (заміна імпортованих ТМЦ на інші товари при реалізації) з метою завищення податкового кредиту за імпортними операціями.

Висновок Вищого адміністративного суду України щодо наявності у адміністративного суду встановлених ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) підстав для скасування постанови суду першої інстанції не відповідає доказам у справі та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.

Так, оскаржувані ТОВ «Текс Україна» податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної згідно з наказом в.о. начальника ДПІ від 13.05.2015р. № 957 на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК. Підставами для призначення позапланової перевірки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, були: 1) не надання ТОВ «Текс Україна» пояснень та їх документального підтвердження на запити ДПІ від 12.01.2015, від 30.01.2015, від 26.03.2015р., від 10.04.2015р. по взаємовідносинах з ТОВ «ПроСервіс» та ТОВ «Екосервіс» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2015р.; 2) постанова старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Попача І.М. від 25.12.2014р. в кримінальному провадженні № 32014100000000226, про призначення позапланової перевірки ТОВ «Текс Україна».

Суд першої інстанції встановив, що наказ про проведення перевірки, направлення на перевірку були вручені 14.05.2015р. головному бухгалтеру ТОВ «Текс Україна». Листом від 15.05.2015р. товариство повідомило ДПІ про відмову у допуску до проведення перевірки, документи до перевірки не були надані, про що складені відповідні акти від 14.05.2015р. та від 20.05.2015р. Керуючись пунктами 44.1, 44.6 ст. 44 ПК, ДПІ проведено перевірку на підставі наявних у розпорядженні контролюючого органу даних щодо ведення товариством податкового обліку, отриманих, в тому числі з інших, крім податкової звітності товариства, джерел. Копія акта перевірки від 27.05.2015р. № 462/26-54-22-02-34538332 була вручена уповноваженому представнику ТОВ «Текс Україна» 29.05.2015р., що підтверджується приєднаними до справи письмовими запереченнями товариства на цей акт перевірки від 02.06.2015р. Щодо надання документів, які ДПІ не було враховано при проведенні перевірки, в запереченнях не йдеться (а.с. 70-73, т. 1-й).

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 ст. 41 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту ( абзац другий цього пункту).

Абзацом першим пункту 44.3 цієї статті встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (пункт 44.5 цієї статті). Згідно з пунктом 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Абзацом другим пункту 44.7 встановлено, що платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо ненадання позивачем документів до перевірки, в тому числі протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки, суд першої інстанції правильно застосував вище наведені норми, зробивши висновок, що позивач задекларував суми витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ «ПроСервіс» та ТОВ «Екосервіс» без підтвердження документами, обов'язковість яких встановлена нормативними правилами ведення бухгалтерського і податкового обліку. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги факт звернення товариства в квітні 2015 року до Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про втрату документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ПроСервіс», оскільки до ДПІ з такою заявою товариство не зверталось, а відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК тільки виїмка (інше вилучення) документів правоохоронними органами виключає висновок, що за ненадання до перевірки контролюючому органу платником податків документів останні були в нього відсутні й на час складання податкової звітності.

Відповідає обставинам у справі й норм підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК висновок суду першої інстанції про правомірність проведення ДПІ перевірки товариства. Оскільки позапланова перевірка була призначена як на підставі підпункту 78.1.1, так і на підставі підпункту 78.1.11, дотримання ДПІ підпункту 78.1.1 юридичного значення для правильного вирішення спору не має. Вищий адміністративний суд України на це уваги не звернув, визнавши юридичним фактом у справі не відповідність запитів ДПІ на адресу позивача вимогам пункту 73.3 ст. 73 ПК як підстави для висновку, що встановлені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК підстави для призначення позапланової перевірки були відсутні.

Підсумовуючи викладене, Вищий адміністративний суд України а ухвалі від 08.09.2016р. дійшов хибного висновку про відповідність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016р. нормам матеріального та процесуального права як підстави для відмови в задоволенні касаційної скарги.

Суддя Вищого адміністративного суду України Є.А. Усенко