Ухвала суду № 61687950, 12.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року м. Київ К/800/51807/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року

у справі № 822/4904/15

за позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького

про стягнення податкового боргу,

встановив:

Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі № 822/4904/15, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року, позов задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу податковий борг в сумі 727 573, 48 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок належної йому готівки.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку в сумі 727 573, 48 грн., а саме: по земельному податку по Плесенській сільській раді в розмірі 214 835, 04 грн., який виник на підставі несплати податкового зобов'язання згідно поданих податкових декларацій з плати за землю: від 19.02.2015 року № 9018375799 по терміну сплати орендної плати за земельні ділянки за березень 2015 року станом на 30.04.2015 року в сумі 101 525, 71 грн., за квітень 2015 року станом на 30.05.2015 року в сумі 101 525, 81 грн. та 11 783, 42 грн. - нарахована пеня за затримку сплати грошового зобов'язання; по земельному податку по Городищенській сільській раді розмірі 3 338, 48 грн., який виник на підставі несплати податкового зобов'язання згідно поданих податкових декларацій з плати за землю: від 19.02.2015 року № 9018375934 по терміну сплати орендної плати за земельні ділянки за квітень 2015 року станом на 30.05.2015 року в сумі 3 090, 33 грн. та 248, 15 грн. - нарахована пеня за затримку сплати грошового зобов'язання; по земельному податку по м. Шепетівка розмірі 509 399, 96 грн., який виник на підставі несплати податкового зобов'язання згідно поданих податкових декларацій з плати за землю: від 20.02.2015 року № 9019646464 по терміну сплати орендної плати за земельні ділянки: за січень 2015 року станом на 02.03.2015 року в сумі 121 962, 25 грн., (добровільно сплачені кошти в сумі 1 352, 28 грн., сума заборгованості становить - 120 599, 97 грн.), за лютий 2015 року станом на 30.03.2015 року в сумі 121 962, 25 грн., за березень 2015 року станом на 30.04.2015 року в сумі 121 962, 25 грн., за квітень 2015 року станом на 30.05.2015 року в сумі 121 962, 25 грн.; уточнююча податкова декларація від 16.04.2015 року № 9070832835 за січень 2015 року в сумі 5 715, 42 грн., за лютий 2015 року в сумі 5 715, 42 грн., за березень 2015 року в сумі 5 715, 42 грн., за квітень 2015 року в сумі 5 715, 42 грн. та 51, 56 грн. - нарахована пеня за затримку сплати грошового зобов'язання.

Позивачем боржнику виставлено податкову вимогу від 12.03.2015 року № 142-25, яка отримана ним 18.03.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не спростовано наявності підстав у податкового органу для стягнення узгоджених, але не сплачених сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.

Отже, враховуючи те, що наявність та розмір податкового боргу у відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, копією податкових декларацій з плати за землю та уточнюючою податковою декларацією, розрахунком пені, копією картки платника податку та копією корінця податкової вимоги, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що контролюючим органом не дотримано положень статті 96 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки обов'язок контролюючого органу на звернення із поданням в порядку п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 822/4904/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак