Ухвала суду № 61687912, 26.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року К/800/20815/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз Л.Л. перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за позовом Одеської митниці ДФС до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

Одеська митниця ДФС звернулася з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги № 15-08-23-14/10370 від 05 листопада 2015 року «Щодо усунення порушень законодавства».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року залишено без руху, як таку, що не відповідає, зокрема, вимогам частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов'язано скаржника усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень у справі та доказів поважності пропуску даного строку.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення з касаційною скаргою з доказами поважності пропуску строку.

Розглянувши дане клопотання, суддя-доповідач вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та належними докази.

Як вбачається з матеріалів касаційнгої скарги, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Одеської митниці за період з 01 липня 2011 року по 11 серпня 2015 року за результатами якої складено акт від 29 вересня 2015 року за № 08-11/72, в якому викладено низку порушень та недоліків. Зокрема, зазначено про порушення Одеською митницею ДФС п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 року № 597 «Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів», що призвело до зайвої виплати заробітної плати на загальну суму 649 813, 72 грн. та відрахувань до державних цільових фондів у сумі 220 864, 93 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акту відповідачем пред’явлено вимогу № 15-08-23-14/10370 від 05 листопада 2015 року «Щодо усунення порушень законодавства», якою позивача зобов’язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ та встановленій практиці Верховного Суду України №№ 21-63а14, 21-439а14, від 15 квітня 2014 року та 14 жовтня 2014 року відповідно), такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням пунктом 10 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, в якій передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми – при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Поновити Одеській митниці ДФС строк на касаційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за позовом Одеської митниці ДФС до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Мороз