Ухвала суду № 61687885, 26.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року м. Київ К/800/18412/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (далі - УМВС) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: зобов'язати відповідача видати трудову книжку, згідно з вимогами пункту 4.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), а днем звільнення вважати день видачі трудової книжки; наказ УМВС від 7 серпня 2013 року № 86 о/с (далі - спірний наказ) в частині звільнення скасувати; винести наказ про звільнення, в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки, згідно яких раніше внесений запис про звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції; внести запис про звільнення, у якому днем звільнення вважати день видачі трудової книжки; зобов'язати УМВС видати: витяг з наказу про звільнення з мокрою печаткою, військовий квиток та фінансові документи, а саме: довідку про повне річне грошове забезпечення за 2013 рік, довідку про повне середньомісячне забезпечення, яке він отримував у 2013 році, з зазначенням, яке середнє грошове забезпечення отримував за один календарний день у 2013 році; провести розрахунок терміну вимушеного прогулу за несвоєчасну видачу трудової книжки за період з 7 серпня 2013 року по фактичну дату видачі трудової книжки, вказавши кількість днів вимушеного прогулу, який стався з вини відповідача; зобов'язати УМВС нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно статті 235 Кодексу законів про працю України у розмірі повного середньомісячного грошового забезпечення, отриманого у 2013 році, розраховуючи його за кожен календарний день з 7 серпня 2013 року по дату фактичного отримання трудової книжки та провести розрахунок грошового забезпечення за один календарний день; в зв'язку з ліквідацією, зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці в порядку, передбаченому статтею 107 Цивільного кодексу України передати зобов'язання вчинити певні дії та здійснити виплати матеріального характеру своєму засновнику - Міністерству внутрішніх справ України, а у випадку його ліквідації правонаступнику.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач, звільняючи його зі служби не дотримався вимог законодавства щодо порядку здійснення такого, порушив його права, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 5 серпня 2016 року, запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшли заяви скаржника, зареєстровані в канцелярії суду 5 серпня 2016 року, якими недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами, з 15 вересня 2008 року по 7 серпня 2013 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, на різних посадах, в тому числі в УМВС.

З 4 лютого 2009 року по 7 серпня 2013 року працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ УМВС.

Спірним наказом відповідача ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відповідності до пункту 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Наведений наказ оскаржив позивач і одночасно просив поновлення його на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі, яку позивач не оскаржував.

Крім того, судами встановлено, що лише 23 вересня 2015 року позивач звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії УМВС з вимогою повернути трудову книжку та військовий квиток.

30 вересня 2015 року Відділом кадрового забезпечення УМВС ОСОБА_1 надано відповідь про те, що оскільки вказані документи не були отримані позивачем в установлений законом термін, то на теперішній час вони знаходяться в архіві особових справ 2013 року на балансі Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області і рекомендовано звернутись до вищевказаної установи.

В подальшому, 2 жовтня 2015 року позивач звернувся з відповідною заявою про видачу документів до прокурора Дніпропетровської області.

Одночасно, під час розгляду справи суди встановили, що доказів звернення позивача до УМВС з вимогами про видачу трудової книжки та інших документів з часу звільнення 30 вересня 2015 року ним до суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів того, що перешкоджало йому, після здачі свого службового посвідчення, офіцерського жетону, печатки та обхідних листів, отримати трудову книжку, військовий квиток та інші документи у відділі кадрів.

Довідка про повне річне грошове забезпечення за 2013 рік та трудова книжка були отримані позивачем під час судового розгляду справи, що не заперечувалось позивачем у судових засіданнях.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, протиправних дій або бездіяльності не вчиняв, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк