Постанова № 61687729, 28.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 р. Справа № 642/3617/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

секретарі судового засідання: Антипенко В.А.

за участю представники відповідача: Гончаров С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року по справі № 642/3617/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахування та виплати пенсії державного службовця з 01.04.2015 року; зобов'язати відповідача здійснити з 01 квітня 2015 року по теперішній час нарахування та виплату пенсії державного службовця.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року задоволено частково позов (а.с. 33-39).

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови в поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_2 - неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова поновити виплату призначеної пенсії ОСОБА_2, як працюючому судді та виплатити призначену пенсію з 14.12. 2015 року.

Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2 починаючи з 01.04.2015 року по 13.12.2015 року - залишено без розгляду .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 53-59). Апелянт доводить, що існують підстави для визнання пропуск строку звернення до суду поважними, а суд першої інстанції необґрунтовано не поновив такий строк та безпідставно вирішив справу в межах 6 місяців.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню лише в межах 6-ти місячного строку встановленого ст.. 99 КАС України. Позовні вимоги за період з 01.04.2015 року по 13.12.2015 року підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 1 статті 100 КАС України.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судами, з 10.04.2013 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, де йому була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держав пенсійне страхування». Згодом, за судовим рішенням від 18.12.2014 року, яке набуло законної сили, з 01.10.2014 року позивач став отримувачем пенсії по Закону України «Про державну службу». Після призначення пенсії продовжує працювати суддею Ленінського районного суду м. Харкова.

31.05.2016 року позивач звернувся до УПФ України в Ленінському районі м. Харкова з вимогою про відновлення виплати йому пенсії, яка була зупинена з 01.04.2015 року. На таке письмове звернення, відповідач листом від 07.06.2016 року повідомив про відмову у поновленні пенсійних виплат відповідно до Закону №213-УІІІ та Закону №911-УІІІ, яки передбачалось зупинення виплат пенсій, особам, які продовжують працювати з 01.04.2015 року (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після отримання такої відповіді, 14.06.2016 року звернувся з позовом до суду.

Здійснюючи розгляд справи, колегія суддів враховує положення ч.1 ст.195 КАС України, відповідно до якої апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги. В даному випадку, відповідач подавав апеляційну скаргу, але з огляду на не усунення її недоліків, вона була повернута апелянту.

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правовими висновками суду першої інстанції, що починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії. Перешкоди для не виплати позивачу вказаної пенсії з 01.06.2015 року відсутні.

Крім того, колегія суддів при вирішенні справи вважає за необхідне правозастосувати та врахувати Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) 26 червня 2014 року, остаточне) 26/09/2014.

Як зазначено в п.53 Рішення, Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

54. Суд зазначає, що в період з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, яка підлягала виплаті заявникам. Жодного рішення з цього питання не було прийнято.

55. У цьому випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Уряд не надав жодних пояснень цієї бездіяльності, яка тримала заявників у невизначеності. Таким чином, Суд не бачить жодних причин, чому органи влади не вжили заходів для визначення розміру надбавки до пенсії заявників і вважає це втручання невиправданим (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Клаус і Юрій Кіладзе проти Грузії» (KlausandIouriKiladze v. Georgia), заява № 7975/06, від 2 лютого 2010 року; рішення у справі «Будченко проти України» (Budchenko v. Ukraine), № 38677/06, від 24 квітня 2014 року).

56. Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу, за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

При вирішенні спору щодо наявності права позивача на відновлення виплати йому пенсії з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду України викладені у його постанові від 24.05.2016 року по справі 333/6710/15-а.

Вимоги про відновлення пенсії з 01 квітня 2015 року є такими, що задоволенню не підлягають.

В той же час, суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, допустив порушення вимог процесуального законодавства щодо застосування положень ст..99 КАС України.

Так, ч.1 ст.99 КАС України передбачено, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст..100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач наводив обставини, які на думку суду можуть бути враховані при вирішенні питання щодо наявності обставин, що можуть бути визнанні як поважні причини пропуску такого строку. Позивачем заявлялось клопотання про поновлення строку звернення до суду.

При розгляді та вирішення питання щодо такого строку, суд першої інстанції прийшов до передчасного та необґрунтованого висновку, без надання належної оцінки фактичним обставинам справи, що мали значення для правильного вирішення питання з приводу такого строку.

Як вбачається з наданих суду судових рішень, постанови Жовтневого райсуду м.Харкова від 25.09.2015 року по справі №642/5567/15а, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 року, позивач в судовому порядку здійснював з липня 2015 року захист його порушеного права з боку відповідача стосовно перерахунку пенсії з 01.10.2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 80 % посадового окладу, відповідно до довідки ТУ ДСА про заробітну плату.

Наявність захисту своїх прав в одному судовому порядку від протиправних дій відповідача, попереднє звернення позивача до відповідача для добровільного вирішення питання щодо відновлення пенсійних виплат з 01.06.2015 року, та після отримання у червні 2016 р. відмови у цьому з протиправних підстав, надає усі підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а тому цей строк підлягав поновленню.

Отже, враховуючи період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Колегія суддів, з огляду на не надання належної оцінки фактичним обставинам справи, з урахуванням ст..202 КАС України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року підлягає скасуванню в частині залишення позовних вимог з 01.04.2015 року по 13.12.2015 року без розгляду, та зобов'язання відповідача поновити виплату призначеної пенсії ОСОБА_2, як працюючому судді та виплатити призначену пенсію з 14.12.2015 року, з прийняттям нової в цій частині про зобов'язання відновити виплату призначеної пенсії та виплатити її з 01 червня 2015 року по 31.12.2015 року. В іншій частини постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2,11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року по справі № 642/3617/16-а - скасувати, в частині залишення позовних вимог з 01.04.2015 року по 13.12.2015 року без розгляду, та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова поновити виплату призначеної пенсії ОСОБА_2, як працюючому судді та виплатити призначену пенсію з 14.12.2015 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова поновити виплату призначеної пенсії ОСОБА_2, як працюючому судді та виплатити призначену пенсію з 01 червня 2015 року по 31.12.2015 року.

В іншій частини постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 30.09.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.