Ухвала суду № 61687479, 28.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 р. Справа № 814/3851/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області від 13.10.2014 №0042021703.

Присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 487,20 гривень.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору № CL-400/020/2008 від 04.02.2008 р. отримав від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" кредит в сумі 18704,95 доларів США.

08 квітня 2008 року позивач уклав з банком договір № 001/2726/08, за умовами якого позивач отримав кредитну картку з лімітом 5000,00 грн.

12 грудня 2013 року за умовами Додаткового договору № 1 до договору №001/2726/08 від 08.04.2008 р., ТОВ "ОТП Факторинг Україна" здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 3623,72 грн.

Відповідно до Додаткового договору № 1 від 24.12.2013 до кредитного договору № CL-400/020/2008 від 04.02.2008 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" також здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 57883,35 грн.

В серпні 2014 року ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2013 рік, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 10141,80 грн., внаслідок невідображення у декларації про майновий стан за 2013 рік суми прощеного боргу в розмірі 61007,07 грн. (дохід отриманий як додаткове благо), про що складено акт № 2969/14-02-17-03-3136214051.

На підставі зазначеного акту перевірки, 13.10.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0042021703, яким ОСОБА_2 донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 10141,80 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2705,45 грн., всього 12847,25 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що анульована банком заборгованість позивача у розмірі 61 007,07 грн. на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України підлягала включенню до загального річного оподаткованого доходу позивача за 2013 рік та є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки та складання акта перевірки податковим органом взагалі не досліджувалося питання про розмір складових боргу заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, такі відомості взагалі відсутні у акті перевірки, а тому податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Отже, визначальним для вирішення питання правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення є встановлення бази оподаткування, а саме суми отриманого позивачем додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу.

Судом першої інстанції на адресу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направлено запит щодо надання суду детального розрахунку прощеної суми заборгованості ОСОБА_2

Проте, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надав відповідь про відсутність такої інформації.

З огляду на викладене, з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити відомості про розмір коштів, які сплатив позивач банку з урахуванням таких складових як тіло кредиту, відсотки, пеня та штрафні санкції, а тому на думку колегії суддів податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, згідно з нормами ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Анульована (прощена) банком пеня та проценти, нараховані протягом певного часу дії договору, не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст. 164 ПК України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором. А від так, апелянт помилково відносить до додаткових благ і прощені банком пеню та проценти за користування коштами за кредитним договором. Суд звертає увагу, що в даному випадку законодавець має на увазі оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, яке повинно бути реальним, тобто, таким, яке можливо використати при реалізації прав, свобод та обов"язків.

Крім того, як вже зазначалося вище, відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Прощені пеня та відсотки не є доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то проценти, неустойка (в т.ч. пеня) ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного, вбачається, що проценти, нараховані за користування кредитом та пеня (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків, який виступає боржником у даних правовідносинах, в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідачем, як органом владних повноважень не доведено, що позивачем було отримано оподатковуваний дохід в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України, не визначено з яких складових ця сума складається, при цьому акт перевірки не містить даних які б свідчили про те, що сума боргу платника податку анульована кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення позовної давності, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія судді

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області -залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко