Ухвала суду № 61687392, 26.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 699/298/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Савранський О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Епель О.В.,При секретаріГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явила позов до Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в якому просить: визнати незаконними дії відповідача у відмові поновлення їй виплати пенсії за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року; зобов'язати відповідача виплатити їй пенсію за даний період в сумі 28936,23 грн.; визнати дії відповідача щодо зменшення нарахованих сум пенсії щомісячно в розмірі 94,11 грн. з 01 травня 2012 року незаконними; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року та повернути (донарахувати) незаконно зняті щомісячні доплати в розмірі 94,11 грн. за період з 01 травня 2012 року по день розгляду позову.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, 29 липня 2007 року позивачці призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 виданого 10.10.20007 року Пенсійним фондом України.

З 01.01.2016 року ОСОБА_5, як особа переміщена з тимчасової окупованої території України перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Останнім місцем реєстрації позивачки з 13 червня 2008 року є АДРЕСА_3, що підтверджується копією паспорта (а.с.5), де і проживала до вимушеного переселення.

Восени 2014 року ОСОБА_5 змінила місце свого проживання на АДРЕСА_1, де 21 жовтня 2014 року взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, що підтверджується копією довідки від 21 жовтня 2014 року за №3505000139.

В травні місяці 2015 року позивачка змінює місце свого проживання на АДРЕСА_2 де і проживає по даний час. 16 травня 2015 року її взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, що підтверджується копією довідки від 21 травня 2015 року за №7111000380.

02 вересня 2015 року позивачка з письмовою заявою звернулася до відповідача про витребування її пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим для подальшого отримання призначеної їй пенсії за місцем теперішнього проживання АДРЕСА_2.

26 лютого 2016 року позивачка звернулась з письмовою заявою до відповідача у якій просила відновити їй пенсійні виплати гарантовані державною України незалежно від місця її проживання у розмірі призначеному Пенсійним фондом України та виплатити належні кошти починаючи з моменту призупинення їх виплат, тобто з березня 2014 року з урахуванням перерахунків та індексації, що були проведені за цей час та просила надати письмову відповідь на її заяву.

Згідно наданої відповіді відповідачем від 10 березня 2016 року за №1367/01-2 вбачається, що 19 лютого 2016 року до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області надійшла пенсійна справа позивача з рішенням від 22 грудня 2015 року про припинення виплати пенсії Пенсійним Фондом Російської Федерації з 01 січня 2016 року, а тому розпорядженням відповідача від 22 лютого 2016 року позивачу продовжено виплату пенсії за віком з 01 січня 2016 року та здійснено нарахування на березень 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача про продовження виплати пенсії з 01 січня 2016 року позивачка 17 березня 2016 року (а.с.13) звернувшись до відповідача отримала відповідь від 30 березня 2016 року за №1968/03 про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року за №234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя згідно абз.2 п.4 якого передбачено, що виплата пенсії поновлюється після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. До відповіді відповідачем додано копію довідки від 30 березня 2016 року № 1966/02 (а.с.12) згідно якої вбачається, що нарахування та виплата пенсії громадянину України ОСОБА_5 органами Пенсійного фонду України зупинена та пенсійні виплати не проводилися з квітня 2014 року по грудень 2015 року включно.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено правовий статус тимчасово окупованої території України - тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Право на соціальний захист гарантовано ст.ст. 24, 46 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка є громадянкою України, загальний трудовий стаж становить 38 років 9 місяців 17 днів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, загальна сума заборгованості відповідача по пенсійним виплатам за період з квітня місяця 2014 року по грудень місяць 2015 року включно становить 28936,23 грн., які на час пред'явлення позову позивачу не відшкодовані.

Судом встановлено, що позивачка з 21 жовтня 2014 року взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України в м. Олександрія Кіровоградської області, пізніше змінює місце свого проживання на АДРЕСА_2 де 16 травня 2015 року її було взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, що підтверджується наданими суду довідками від 21 жовтня 2014 року за №3505000139 та від 21 травня 2015 року за №7111000380. Копії довідок надавалися відповідачу додатками до заяв позивача від 02 вересня 2015 року, 26 лютого 2016 року.

Матеріали справи не містять а відповідачем не надано доказів того, що позивач отримувала пенсію від Пенсійного Фонду Російської Федерації за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в ст. 1 визначає, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

Так, згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 4 вищевказаного Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в п. 3 Перехідних положень закріплює, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначають Кабінетом Міністрів України. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» встановлює, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині поновлення та виплати пенсії за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року.

Крім цього, під час розгляду пенсійної справи 05 квітня 2016 року позивачкою з'ясовано, що при перерахунку її пенсії у 2012 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення» що передбачала осучаснення пенсії, позивачу були зняті надбавки до пенсії, про що викладено ОСОБА_5 у заяві від 08 квітня 2016 року до відповідача (а.с.18).

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання перерахувати пенсію згідно постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року та повернути (донарахувати) незаконно зняті щомісячні доплати в розмірі 94,11 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року - пенсії, призначені до 1 травня 2012 р. відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про пенсійне забезпечення» (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень. Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.

Даною постановою закладено принцип осучаснення заробітної плати, а також встановлено підвищення розміру пенсії. Тобто розмір пенсії прив'язаний до заробітку.

Як встановлено судом першої інстанції, загальна сума щомісячних недоплат за період з 1 травня 2012 року по травень 2016 року згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23 квітня 2012 року становить 4517,28 грн. (94,11 грн. * 48 міс.), із яких: недоплачені надбавки - 40,11 грн. (підвищення згідно ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01 березня 2008 року») та фіксована сума індексації - 54,00 грн. При здійсненні перерахунку з 01 травня 2012 року не враховувалися: підвищення по ст.42 з 01.03.2008 року в сумі 40,11 грн. та фіксована сума індексації 54,00 грн., а тому розмір пенсії зменшився на 94,11 грн. в місяць з 01 травня 2012 року, які повинні враховуватися при перерахунку.

Таке коригування розміру пенсії відповідачем в дійсності не тягне за собою осучаснення заробітної плати, тобто насправді воно втрачає своє позитивне значення. В такому випадку осучаснені заробітку взагалі не відбувається, а навпаки, провадиться його штучне заниження.

Згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвій рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях (від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005) Конституційний Суд України підкреслював, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відтак, перерахунок розміру пенсії позивача в бік зменшення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23 квітня 2012 року, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, відомчими документами, суперечить приписам Конституції України, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування скасованої частини щомісячної пенсії.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 червня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (ЄДРПОУ 21366656) за рахунок бюджетних асигнувань в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у місті Києві, МФО: 820019, рахунок отримувача: 31211206781007, код класифікації доходів бюджету: 22030101, Київський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 606, 32 грн. (шістсот шість гривень 32 копійки).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Епель О.В.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Епель О.В.

Вівдиченко Т.Р.