Ухвала суду № 61687363, 28.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 р. Справа № 876/5275/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Жовківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Жовківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 року за №848 о/с по особовому складу в частині її звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на посаді слідчого з 06.11.2015 року; зобов'язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 27.12.2015 року по день набрання постановою суду законної сили.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року позов задоволений частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 року за №848 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 «г» (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання по службі) Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - ГУ МВС України у Львівській області оскаржив її, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ ГУ МВС України у Львівській області про звільнення позивача з посади у зв'язку з скороченням штатів є правомірним, оскільки до 06.11.2015 року у ГУ МВС України у Львівській області були відсутні відомості про наявність волевиявлення ОСОБА_1 щодо проходження служби в поліції, що є рівнозначним відмові від проходження служби в поліції, а відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Звертає увагу на те, що 06.11.2015 року керівництвом Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області в телефонному режимі було запропоновано ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією РВ ГУМВС України у Львівській області приступити до виконання обов'язків з подальшим перепризначенням у Національній поліції України, однак позивач відмовилась, про що свідчить акт № 1105 від 06.11.2015 року. Також зазначає, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» не є обов'язком роботодавця.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ МВС України у Львівській області №848 о/с від 06.11.2015 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п.64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Жовківського районного відділу ГУМВС, з 06.11.2015 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, поновлення на роботі, виходив з того, що звільнення позивача є передчасним та таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку, визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не з'ясовувались обставини можливості подальшого використання на службі, зокрема, у спосіб пропозиції посад. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з 24.12.2014 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а звільнення особи під час перебування у відпустці є протиправним.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114), затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.

Законом України "Про Національну поліцію" визначені правові засади організації і діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штату.

Тобто, законодавець імперативно визначив спосіб і час попередження відповідних працівників.

Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до п.п. "г" п.64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком, визначеним у пункті 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", а саме, "призначення за згодою", "пропозиція посад" та "проходження конкурсу".

Таким чином, вищезазначені норми розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та Положення №114 містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; неприйнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне звільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Тобто, реалізація виявлення бажання, про яке йдеться у пункті 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», повинна гарантуватись відповідним правовим полем та об'єктивними реаліями. Виявлення бажання можливе лише за умови визначеного законодавством порядку щодо переведення та створення державного органу, в який особа може перевестися.

Так, підпункт «з» пункту 64 згаданого Положення №114 викладено у новій редакції, який передбачає можливість звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації і яка дозволяє перевести позивача в Національну поліцію.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при вивільненні працівників міліції (зокрема, створення територіальних органів впродовж місяця, з дня набрання чинності згаданим Законом), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

В іншому випадку, що має місце у спірних правовідносинах, держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з наказу ГУ МВС України у Львівській області №848 о/с від 06 листопада 2015 року, позивач ОСОБА_1 звільнена 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення № 114.

Також як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, позивач ОСОБА_1 з 24.12.2014 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною.

При цьому, частиною 3 статті 184 КЗпП встановлені гарантії, зокрема, для жінок, які мають дітей віком до шести років, та передбачено, що їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням і на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

На підставі аналізу пунктів 8 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» апеляційний суд вважає, що вказаним Законом було передбачено звільнення працівників міліції у зв'язку із скороченням штатів, а не у зв'язку із ліквідацією підприємства, установи, організації.

При цьому, на переконання апеляційного суду, у зв'язку із утворенням Головного управління Національної поліції у Львівській області та ліквідацією управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» фактично мало місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була. Крім того, проаналізувавши вказане положення ( підп. "г" п.64 Положення № 114 ), а також норми Закону України «Про Національну поліцію» апеляційний суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в Національній поліції. Таке звільнення допускається за умови відсутності можливості подальшого використання позивача на службі шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу, тобто в даному випадку ГУ УМВС України у Львівській області повинно було вчинити дії для з'ясування, чи має позивач бажання проходити службу у Національній поліції України та дослідити обставини можливості подальшого використання його на службі, чого відповідачем зроблено не було.

Покликання апелянта на акт № 1105 від 06.11.2015 року апеляційний суд не бере до уваги, оскільки він свідчить лише про з'ясування наявності чи відсутності у позивача бажання проходити службу у Національній поліції України, однак не є твердженням про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, досліджені обставини можливості подальшого використання ОСОБА_1 на службі, зокрема, у спосіб пропонування посад.

Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості, розсудливості, добросовісності та пропорційності ( ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до статті 71 КАС України на відповідача - суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доведення правомірності своїх дій чи рішень у випадку, якщо він заперечує позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 813/6512/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 29.09.2016 року