Ухвала суду № 61687194, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22584/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Чаку Є. В.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТД «Камаз» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.05.2015 р. № 0001752204 та № 0001762204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім «Камаз» (ЄДРПОУ 31570627) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Сібол» (ЄДРПОУ 37265968) за лютий 2013 року, про що складено акт перевірки від 07.05.2015 р. № 601/26-53-22-04-21/31570627.

На підставі вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 37576, 00 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження у лютому 2013 року ПДВ на загальну суму 39553, 00 грн.

За наслідками встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.05.2015 р. №0001752204, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 37576, 00 грн. та нараховано 9394, 00 грн. штрафних санкцій, а також № 0001762204, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 39553, 00 грн. та нараховано 9888, 00 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Так з матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Сібол» здійснювалися на підставі усної домовленості, що підтверджується рахунком - фактурою № 4003, виставленим контрагентом позивачу із зазначенням коду товару, назви, кількості та ціни без ПДВ (а. с. 24).

Аналогічні відомості містить видаткова накладна від 05.02.2013 р. (а. с. 25).

За результатами господарської операції ТОВ «Сібол» 05.02.2013 р. на користь позивача було виписано податкову накладну (а. с. 26), а товар позивачем було оплачено 06.02.2013 р., про що свідчать копії банківських виписок про перерахування позивачем 237319, 82 грн. на розрахунковий рахунок № 26000000190004, що зазначений контрагентом в рахунку - фактурі (а. с. 27).

Також, з матеріалів справи вбачається реалізація позивачем придбаних товарів на користь третіх осіб, в тому числі, в рахунок виконання робіт по ремонту автомобілів (а. с. 53 - 61).

Досліджені судом апеляційної інстанції докази сумнівів щодо реальності господарської операції не викликають, мають статус первинних та є достатніми для висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність операцій з придбання запчастин ТОВ «Сібол» за даними Єдиного реєстру податкових накладних та проведенням досудового розслідування за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненими фінансово - господарськими операціями з реально діючими СПД, що містять ознаки фіктивних, в тому числі, ТОВ «Сібол».

Натомість, у порядку ст. 71 КАС України відповідачем жодним чином не доведено пов'язаність даного спору з вказаним досудовим розслідуванням.

Крім того, колегія суддів не може прийняти доводи відповідача щодо відсутності відомостей у ЄРПН про придбання запчастин ТОВ «Сібол», оскільки ПДВ по кожному з 34 товарів не перевищує 10000, 00 грн.

У відповідності до п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відтак, колегія суддів припускає, що за умови придбання контрагентом позивача кожного товару окремо, відомості ЄРПН можуть не містити інформацію про дані операції.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що вказані запчастини були поставлені позивачу контрагентом, відмінним від ТОВ «Сібол».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя Є. В. Чаку

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Чаку Є.В.

Грибан І.О.