Ухвала суду № 61687167, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/5295/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статей 9, 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9, 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на момент встановлення ІІ групи інвалідності за аналогічною посадою, що він займав на момент звільнення, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, які мають постійних характер відповідно до статті 9 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплачених сум та стягнути на його користь недоплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 698 700 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статей 9, 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статей 9, 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 28.12.2015 року звільнений з посади начальника відділу контрольно-ревізійної ревізійної роботи з пенсійного забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України у відставку за пунктом 67, підпункту «б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.

01.01.2007 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК серії КИО-І № 151632 від 20.12.2006 року.

04.05.2011 року ОСОБА_2 під час повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Цей факт встановлений на підставі копії виписки із акта огляду МСЕК серії КИО-І № 310877 від 04.05.2011 року.

Позивач, через уповноважену особу, звернувся до відповідача з заявою та усіма необхідними документами з метою отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги.

Проте, згідно з листом начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/117 від 18.01.2016 року позивача повідомили про відсутність підстав для подання пропозиції Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнений з військової служби до набуття чинності статті 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції після 01.01.2007 року.

Відповідно до довідки Національної акціонерної компанії «Оранта» № 04-05/216 від 01.03.2016 року позивач за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників військової служби Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету України отримав страхову суму у розмірі 4 250 грн., яку було йому сплачено 26.12.2005 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до ст. 41 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 2 ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно підп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 05.10.2009 року) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення.

Виходячи з тлумачення ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", можна зробити висновок, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки,право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.10.2015 року (справа №К/800/62717/14).

Крім того, колегія суддів звернув увагу на те, що інвалідність позивачу була встановлена 04.05.2011 року безстроково, а тому, відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815 та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції після 01.01.2007 року.

Таким чином, з 04.05.2011 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статей 9, 16 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності.

Щодо доводів апелянта про те, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду, і повинна вирішуватись колегією у складі трьох суддів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є нарахування й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. За правилами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців це, серед іншого, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Також, відповідач безпідставно посилається на приписи ч. 1 ст. 24 КАС України, відповідно до якої адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, оскільки вимоги щодо колегіального розгляду справ встановлені цією нормою лише для справ, підсудних окружним адміністративним судам.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій відповідача, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягаює залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,183-2,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.