Ухвала суду № 61687149, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24396/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-України" до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Татнєфть-АЗС-України" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Енергетичної митниці ДФС України та Державної казначейської служби України про:

визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2015 року № 903080000/2015/000034/1 про коригування митної вартості товарів;

повернення на рахунок Товариства надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 88826,82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення від 06.08.2015 року № 903080000/2015/000034/1 про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Енергетична митниця ДФС України подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та просять постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ "Татнєфть-АЗС-України" здійснювали ввезення на територію України товару (дизельне пальне), придбаного у компанії «Wellmann Trade Limited» на підставі контракту від 15.07.2015 року № 15-07/15 та Додаткової угоди № 1 від 15.07.2015 року, митне оформлення якого здійснювалось через Енергетичну митницю ДФС України.

За умовами контракту продавець поставляє товар на умовах DAP Російська Федерація/Україна ( ст. Соловей/ст. Тополі).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди до Контракту № 1 кінцевий розрахунок Покупцем за товар, що постачається в липні 2015 року, здійснюється банківським платежем по реквізитам Продавця не пізніше 15 серпня 2015 року.

При цьому, за п. 4 Додаткової угоди сторони домовились, що визначення остаточно ціни товару буде здійснюватись за визначеною формулою.

Згідно залізничної накладної № 20151494 товар у кількості 483548 кг був поставлений Товариству 04.08.2015 року. Після чого, сторони використали погоджену формулу для визначення остаточної ціни та зробили корегування остаточної вартості товару, яка склала 537,41 доларів США за тонну.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Енергетичної митниці ДФС митну декларацію від 06.08.2015 року № 903080000/2015/000264.

Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.

До митної декларації ТОВ «Татнєфть» також додали пакет документів, необхідних для розмитнення товару, а саме: контракт, додаткову угоду, доповнення до додаткової угоди, залізнична накладна, паспорт, попередній рахунок, остаточний рахунок, інвойс, платіжне доручення в іноземній валюті, експортна декларація країни відправлення.

Крім того, на вимогу митниці товариством також було надано додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.

За результатами перевірки митної декларації та поданих документів митниця прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картку відмови, оскільки декларантом не подані основні документи на підтвердження митної вартості та наявні сумніви щодо правильності визначення митної вартості.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, апелянт посилається на необхідність надання додаткових документів у зв'язку з такими обставинами: у митній декларації країни відправлення вартість товару вища, ніж задекларований рівень.

На спростування таких доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Стаття 53 визначає перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо такі документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року № 21-127а15.

Однак, в оскаржуваних рішенням Митниця не вказала конкретні обставини, що викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на основі поданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та не зазначили документи, надання яких може усунути розбіжності.

Більше того, за ч. 3 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення належить до переліку додаткових документів, що використовуються для підтвердження митної вартості товару. При цьому, необхідність подання додаткових документів митницею не підтверджена.

Колегія суддів звертає увагу, що декларація країни відправлення у даному випадку є тимчасовою, оскільки за умовами контракту та додаткової угоди до нього кінцева ціна товару визначається за встановленою формулою.

Крім того, необґрунтованими є твердження апелянта про те, що починаючи з дати додаткової угоди покупець здійснює попередню оплату за товар за попередньою ціною, а кінцевий розрахунок має бути здійснений не пізніше 15.08.2015 року.

Однак, остаточна дата товару була визначена доповненням до додаткової угоди від 01.08.2015 року, а поставка товару здійснена пізніше - 04.08.2015 року. Тобто, на момент поставки товару кінцева ціна була вже узгоджена, а тому Товариство сплатили повну вартість товару за кінцевою ціною без проведення попередньої оплати, скільки в такій вже відпала необхідність.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.

Автоматизована система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано товариством, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів,оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 №К/800/67953/14.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, в той час як в силу ч. 2 ст. 71 КАС України саме на Енергетичну митницю як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення.

За таких обставин, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, а тому постанова суду не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.