Постанова № 61687129, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 362/4394/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Орда О.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.04.2015 року № 155 «Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 29.05.2012 року № 203 «Про затвердження регламенту апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради».

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Виконавчий комітет Василькіської міської ради подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуваним рішенням виконкому права та законні інтереси позивача порушенні не були, а тому у нього відсутнє право на звернення до суду..

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 28.04.2015 року Виконком Васильківської міської ради прийняв рішення, яким визнано таким, що втратило чинність, рішення виконкому про затвердження регламенту.

Позивач вважає, що прийняття рішення є протиправним, однак не зазначає, яким чином останнє порушило його права чи законні інтереси.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень … органів місцевого самоврядування … . Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.12.2015 року № 800/206/15, від 22.03.2016 року № 800/484/15.

Разом з тим, ОСОБА_2 не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси від видання оскарженого рішення. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у даному випадку у позивача відсутнє право на звернення до суду з метою оскарження рішення Виконкому від 28.04.2015 року № 155.

За ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому постанову суду слід скасувати, ухваливши нову про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області - задовольнити.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2016 року - скасувати, постановивши нову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.