Ухвала суду № 61687110, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6726/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Вадіс В. О., представника відповідача та третьої особи Потоцького М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом недержавної некормеційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ННПО «НААУ» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами, що були об'єднані в одне провадження, до Державної служби інтелектуальної власності України (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправними та скасуваня рішень про відмову в реєстрації знаків, оформлені у вигляді висновків про невідповідність позначень умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційних експертиз за заявками № m 2013 17447, № m 2013 17457, № m 2013 17445 та № m 2013 17446; визнання протиправними та скасування рішення апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 23 грудня 2015 року, що затверджено наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 23-Н від 25 січня 2016 року, від 28 грудня 2015 року, що затверджено наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 47-Н від 28 січня 2016 року, від 28 грудня 2015 року, що затверджено наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 48-Н від 28 січня 2016 року, від 28 грудня 2015 року, що затверджено наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 49-Н від 28 січня 2016 року; зобов'язання провести повторні кваліфікаційні експертизи та прийняти рішення про реєстрацію знаку по заявкам № m 2013 17447, № m 2013 17457, № m 2013 17445 та № m 2013 17446.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 25 вересня 2013 року до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» позивачем було подано заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг № m 2013 17457, № m 2013 17445, № m 2013 17446 та № m 2013 17447.

26 червня 2015 року, 29 липня 2015 року та 25 березня 2015 року ДСІВ України були прийняті рішення про відмову в реєстрації знаків за поданими НААУ заявками, шляхом затвердження висновків, проведених за результатами кваліфікаційної експертизи.

В подальшому, позивач оскаржив вказані рішення відповідача до апеляційної палати ДСІВ України.

23 грудня 2015 року Апеляційною палатою ДСІВ України прийнято рішення про відмову в задоволенні заперечень НААУ на рішення ДСІВ України від 25 березня 2015 року про відмову в реєстрації зображувального знака за заявкою № m 2013 17446, яким відмовлено позивачу в наданні правової охорони в якості знаку для товарів і послуг позначенню, вказаному НААУ в поданій заявці.

Вказане рішення було затверджено наказом ДСІВ України № 23-Н від 28 січня 2016 року.

28 грудня 2015 року Апеляційною палатою ДСІВ України були прийняті рішення про відмову в задоволенні заперечень НААУ на рішення ДСІВ України від 26 червня 2015 року та 29 липня 2015 року про відмову в реєстрації зображувальних знаків за заявками № m 2013 17457, № m 2013 17445 та № m 2013 17447, яким відмовлено позивачу в наданні правової охорони в якості знаків для товарів і послуг позначенням, вказаним НААУ в поданих заявках.

Вказані рішення були затверджені наказами ДСІВ України № 48-Н від 28 січня 2016 року, № 49-Н від 28 січня 2016 року та № 47-Н від 28 січня 2016 року відповідно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 436/2011, Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Згідно вимог статей 1, 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII (далі - Закон № 3689), Установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, в тому числі, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 5 Закону № 3689 правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Водночас, згідно з ч. 1 статті 6 Закону № 3689, згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, в тому числі, державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми).

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Відповідні положення містяться в п. 4.3.1.2 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 (далі - Правила), яким вказано, що при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, відповідно до пункту 1 статті 6 Закону, встановлюється: чи не зображує заявлений знак виключно державні герби, прапори та емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки, або чи не є схожим з ними настільки, що їх можна сплутати.

Таким чином, спір, що є предметом розгляду, виник через відсутність згоди компетентного органу на включення елементів державного герба до знаків для товарів і послуг, поданих позивачем на реєстрацію.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що в Україні такий компетентний орган відсутній, що не заперечується сторонами по справі.

Зважаючи на цю обставину, суд першої інстанції, з чим повністю погоджується колегія суддів, прийшов до висновку, що нестворення на державному рівні органу, що передбачений законодавством, не може слугувати підставою для порушення права інтелектуальної власності позивача.

Доводи представника відповідача та третьої особи під час судового засідання суду апеляційної інстанції 29.09.2016 р. про покладення цих обов'язків на КМ України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі обов'язки КМ України не визначені на законодавчому рівні.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом недержавної некормеційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.