Ухвала суду № 61687069, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10420/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі за позовом Малого приватного підприємства "АСВА" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, МПП «АСВА», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001682205 від 18.05.2015; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 1054,46 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0001682205 від 18.05.2015 та стягнено судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку МПП «АСВА» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 розділу III Податкового кодексу України, а саме, МПП «АСВА» не включено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та не відображено в рядку 03 Декларації «Інші доходи» суму 2 510 625 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 2 510 625 грн., яка визначена як безповоротна фінансова допомога.

На підставі висновків акту перевірки, 18.05.2015 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0001682205, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 659 039 грн., 527 231 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 131 808 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення №0001682205 від 18.05.2015, оскільки податковим органом були зроблені передчасні висновки та не доведено погашення векселя.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про правомірність скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Штудіан» укладено договір купівлі-продажу № 016 від 10 вересня 2009 року, відповідно до якого ТОВ «Штудіан» зобов'язалося передати у власність МПП «АСВА» автомобільні шини та диски, а МПП «АСВА» зобов'язалось прийняти зазначений товар і оплатити його вартість згідно з умовами Договору. Продаж товару здійснено за договірними цінами. Ціни вказано у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних. Замовник здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок постачальника після реалізації товару, можлива передплата, а також можливий розрахунок простим векселем. Підставою для оплати є рахунок-фактура або відвантажувальна накладна, що надається замовнику постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору, ТОВ «Штудіан» передало МПП «АСВА» товар (автомобільні шини) за такими накладними: від 29.01.2010 №42-2901 на суму 389248, 80 грн.; від 01.02.2010 № 13-0102 на суму 246087,60 грн., від 01.03.2010 №53-0103 на суму 717825, 60грн., від 22.03.2010 № 4-2303 на суму 21816,00 грн., від 23.03.2010 №5-2303 на суму 308072,40 грн., від 01.04.2010 №94-0104 на суму 240771,60 грн., від 08.04.2010 №41-0804 на суму 252700, 80 грн., від 16.04.2010 №37-1604 на суму 162818, 40грн., від 21.04.2010 №38-2104 на суму 133572,00грн., від 27.04.2010 №43-2704 на суму 114967,00 грн.

Поряд з цим, ТОВ «Штудіан» виписало МПП «АСВА» наступні рахунки-фактури: від 29.01.2010 №112 на суму 389248, 80 грн., 01.02.2010 №102 на суму 246087,60 грн., від 01.03.2010 №115 на суму 717825, 60 грн., від 23.03.2010 №133 на суму 21816,00 грн., від 23.03.2010 №135 на суму 308072,40 грн., від 01.04.2010 №158 на суму 240771,60 грн., від 08.04.2010 №165 на суму 252700, 80 грн., від 15.04.2010 №172 на суму 162818,40 грн., від 21.04.2010 №179 на суму 133572,00 грн., від 27.04.2010 №184 на суму 137960, 40 грн.

Однак розрахунку за отримані товари позивачем здійснено не було.

19 серпня 2010 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору поставки №316 від 10.09.2009, відповідно до якої сторони дійшли згоди, зважаючи на відсутність можливості здійснити розрахунки в обумовлені Договором строки, в погашення заборгованості замовник МПП «АСВА» видає постачальнику ТОВ «Штудіан» свій власний простий вексель на суму 2 510 624,80 грн. Так, фактично МПП «АСВА» видало ТОВ «Штудіан» простий вексель АА 1868750 суму 2510624,80 грн., зі строком погашення 19 серпня 2015 року актом приймання-передачі векселя від 20 серпня 2010 року сторони засвідчили передачу ТОВ «Штудіан» зазначеного векселя.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

В силу статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі ратифікованого Законом України від 06.07.1999 №826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Відповідно до частини 1 статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Згідно із частиною 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому в силу пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, однією з яких є нестягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що лише після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, тому платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 березня 2012 року у справі №46/545-б ТОВ «Штудіан» було ліквідовано як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством. За наслідками дослідженого ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора не встановлено наявності простих векселів на балансі ТОВ «Штудіан» станом на час ліквідації.

Необхідно зазначити, що особливістю простого векселя є те, що боржником завжди є векселедавець. Векселетримач може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, при цьому переводячи власну заборгованість на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора.

Отже, після ліквідації попереднього векселедержателя вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №800/30470/14 від 13.04.2016.

Крім того, оскільки станом на 4 квартал 2012 року за кредиторською заборгованістю позивача перед векселедержателем не закінчився строк позовної давності, то така заборгованість не може бути визначена як безповоротна фінансова допомога та, відповідно, не може бути включена до складу валових доходів у відповідності з приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищезазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що припинення суб'єктів господарювання - векселедержателя ще не є свідченням того, що вексель не буде пред'явлено МПП «АСВА» до оплати, оскільки векселедержатель до припинення своєї діяльності міг передати їх іншій особі, що підтверджується відсутністю простих векселів на балансі ТОВ «Штудіан» станом на час ліквідації (відповідно до ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора, ухвала Господарського суду м. Києва від 05.03.2012).

У силу пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 8 червня 2006 року згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0001682205 від 18.05.2015 підлягає скасуванню.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано та не доведено, що вексель було погашено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.