Ухвала суду № 61686764, 28.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"28" вересня 2016 р. справа №415/3973/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника апелянта - Чапланова А.В., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Луганської області на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2016 року у справі № 415/3973/16-а за позовом Керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області до Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, Комунального закладу «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Лисичанської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, Комунального закладу «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності відповідачів в частині не вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Комунальний заклад «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Луганської міської ради в межах населеного пункту м. Лисичанськ протиправною та зобов'язання відповідачів вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальний заклад в межах населеного пункту м. Лисичанськ (а.с. 2-4).

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2016 року закрито провадження у даній справі у зв'язку з тим, що дану справу належить розглядати у порядку цивільного судочинства (а.с. 58-59).

Не погодившись з судовим рішенням, Прокуратура Луганської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2016 року у справі № 415/3973/16-а та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини по справі, не вірно визначено, що дані правовідносини, у сфері оформлення земельної ділянки, мають розглядатись у порядку цивільного судочинства. Зазначено, що дана категорія справ є виключною компетенцією місцевого суду як адміністративного (а.с. 62-68).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

21 та 26 вересня 2016 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області про розгляд справи за відсутності представника відділу.

27 вересня 2016 року до канцелярії суду від директора Комунального закладу «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника навчального центру.

27 вересня 2016 року від керівника Лисичанської місцевої прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник апелянта у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в ній.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, ухвалу - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач у липні 2016 року встановив, що відповідачами, у порушення норм чинного законодавства, не оформлена належним чином (на праві постійного користування з обов'язковою державної реєстрацією цього права) земельна ділянка на якій розміщено Комунальний заклад «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області.

У зв'язку із виявленням вищевказаної бездіяльності позивач звернувся до суду із даним позовом.

Закриваючи провадження за вищевказаним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної заяви повинен здійснюватись у порядку цивільного судочинства, оскільки у Відділу освіти Лисичанської міської ради відсутні адміністративно-розпорядчі функції стосовно фінансового забезпечення комунального закладу, необхідного для оформлення права користування земельної ділянкою. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що предметом позову є бездіяльність щодо оформлення права користування земельною ділянкою, тобто речового права на нерухоме майно, що є цивільними правовідносинами.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції неправомірними, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд не приймає посилання суду першої інстанції на те, що у Відділу освіти Лисичанської міської ради відсутні адміністративно-розпорядчі функції стосовно фінансового забезпечення комунального закладу, необхідного для оформлення права користування земельної ділянкою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 3, 4 ст. 143 Конституції України встановлено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Конституційний Суд України у рішенні № Юрп/2010 від 01 квітня 2010 року розтлумачив положення ч. 1 ст. 143 Конституції України та зазначив, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 10, ст. ст. 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, положення ч. 1 ст. 143 Конституції України стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Крім того, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вказаних норм закону, у п. 1.1 Положення про Відділ освіти Лисичанської міської ради (а.с. 7-11), затвердженого рішенням Лисичанської міської ради від 12 грудня 2011 року № 22/389 (далі - Положення) відділ освіти є самостійним виконавчим органом міської ради, який утворюється і ліквідується міською радою, є підзвітним і підконтрольним раді і підпорядковується виконавчому комітету міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний управлінню освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації.

Згідно з п.1.6 Положення відділу освіти делеговані повноваження щодо управління, в межах своєї компетенції, навчальними закладами та установами освіти, до числа яких віднесено другого відповідача.

Відповідно до п. 3.28 Положення відділ освіти вносить пропозиції щодо обсягів фінансування загальноосвітніх навчальних закладів та установ освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання.

Пунктом 4.4 Положення відділ освіти має право вносити до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування навчальних закладів та установ освіти, брати безпосередньо участь у формуванні бюджету освітньої галузі міста.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відділ освіти Лисичанської міської ради Луганської області - є самостійним виконавчим органом міської ради, є підзвітним і підконтрольним раді і підпорядковується виконавчому комітету міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний управлінню освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Статуту Комунального закладу «Позашкільний навчальний заклад Лисичанський центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області, затвердженого рішенням Лисичанської міської ради Луганської області від 27 травня 2009 року №1047 (а.с. 12-20), навчальний заклад є юридичною особою, має печатку, штамп.

Відповідно до п.п. 1.1 Статуту комунальний заклад заснований на базі комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Статуту матеріально-технічна база навчального закладу включає приміщення, будівлі, обладнання, комунікації тощо, а також інші цінності, вартість яких відображається у зведеному балансі централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області. Згідно до чинного законодавства навчальний заклад користується земельними ділянками, на яких знаходяться його будівлі й споруди, та несе відповідальність за раціональне використання і відновлення природних ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Комунальний заклад «Позашкільний навчальний заклад Лисичанський центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області є юридичною особою, заснованою та підзвітною Відділу освіти Лисичанської Лисичанської міської ради Луганської області.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено предметну, територіальну та інстанційну підсудність.

Щодо предметної підсудності, то її призначення полягає в тому, щоб визначити компетенцію різних ланок судової системи щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета спору.

Відповідно п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив предметну підсудність даної справи, у даному випадку має місце виключна предметна підсудність відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа підсудна місцевому адміністративному суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з предмету позову, а саме визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії суб'єкта владних повноважень, дана категорія справ має розглядатись виключно у порядку адміністративного судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу про закриття провадження за позовною заявою з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування спірної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Окрім того, суду першої інстанції необхідно перевірити повноваження прокурора для звернення до суду з позовними вимогами та існування органу, який зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства.

Керуючись статтями 18, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Луганської області на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2016 року у справі № 415/3973/16-а - задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2016 року у справі № 415/3973/16-а за позовом за позовом Керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області до Відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, Комунального закладу «Позашкільний навчальний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Лисичанської міської ради Луганської області про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 28 вересня 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова