Ухвала суду № 61684648, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 рокусправа № П/811/3474/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енерго-Інноваційних технологій» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № П/811/3474/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енерго-Інноваційних технологій» до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Енерго-Інноваційних технологій» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т.3, а.с. 151), просило суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті Олександрійською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області 03 грудня 2015 року: - № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 10310,68 грн. (за основним платежем - 8 112,54 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 2198,14 грн.); - №0000622200 в частині, якою зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 700394,10 грн.; - №0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 884710,50 грн. (за основним платежем 589807,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 294 903,50 грн.); - №0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 929940,00 грн. (за основним платежем 619 960,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 309 980,00 грн.).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення №0000632200 у повному обсязі; № НОМЕР_2 в тій частині, в якій просив позивач; №0000642200 в частині збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 840919,00 грн. (з яких 560614,00 грн. - за основним платежем та 280305,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № НОМЕР_3 в частині збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 888828,00 грн. (з яких 592552,00 грн - за основним платежем та 296276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду в тій частині, в якій відмовлено у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову в частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про не підтвердження реальності здійсненої господарської операції по придбанню у ТОВ «Вторметалінвест» металопрокату, оскільки надані первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне виконання договору, його отримання, транспортування, оплату та подальшу реалізацію. Тому збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 14598,50 грн. та податку на прибуток на суму 26277 грн. є протиправним. Крім того, суд безпідставно погодився із доводами контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 3952,57 грн. по взаємовідносинам із ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», оскільки такі витрати безпосередньо повязані із господарською діяльністю позивача, який застрахував товар, що перебуває в обороті.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 20.09.2016 року, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, в період з 26 жовтня по 13 листопада 2015 року працівниками Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області проводилась планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енерго-Інноваційних технологій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 20.11.2015 року складений Акт № 338/11-26-22-090/37015287 (т. 1 а.с. 18-75). На підставі Акту перевірки 03 грудня 2015 року керівником контролюючого органу прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 8112,54 грн. за основним платежем та 2198,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_2, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 700827,00 грн.; № НОМЕР_4, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 589807,00 грн. за основним платежем та 294903,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_3,яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 619960,00 грн. за основним платежем та 309980,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які оскаржені позивачем у судовому порядку (т. 1 а.с.90-93).

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметалінвест» позивачем не надано жодних документів, що підтверджують переміщення вантажу, а також документального підтвердження складського обліку, подальшої реалізації товару або ж його використання у власній господарській діяльності. Відсутні також і докази повязаності витрат за договором страхування з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із здійсненням власної господарської діяльності та наявності правових підстав для віднесення 3953,00 грн. до адміністративних витрат.

Оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог перевірці в апеляційному порядку не підлягає з огляду на те, що апеляційна скарга Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року повернута у звязку із не усуненням у встановлений судом строк її недоліків.

Висновки суду першої інстанції про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Вторметалінвест» ґрунтуються на письмових доказах, наданих позивачем та досліджених під час розгляду справи. Так, 28 січня 2014 року між ТОВ «Вторметалінвест» (постачальник) та ТОВ Компанія Енерго-Інноваційних технологій (покупець) був укладений договір постачання № 2801-1 (т.1, а.с.106-107). За умовами договору найменування, кількість та асортимент продукції мають зазначатись в Специфікаціях, які є невідємною його частиною (п. 2.1), ціна на продукцію, загальна сума договору, умови оплати по кожній партії продукції, умови, строк постачання також мають бути визначені у Специфікаціях (п.3.1, п. 3.2, п.4.2, п.5.1). Крім того, продукція має супроводжуватись оригіналами накладної ( у випадку відвантаження автомобільним транспортом), рахунком-фактурою та сертифікатом якості (копії завірені печаткою постачальника) п.5.6 Договору.

На підтвердження придбання товару за вказаним договором позивачем надані наступні документи: видаткові накладні № РН-060516, № РН-060517 від 06.05.2014 року (т.1 а.с.108), податкові накладні від 28 березня 2014 року № 286 (т. 1 а.с.110), від 30 квітня 2014 року № 307, № 308 (т.1,а.с.111,112), виписка за рахунками (Т.1, а.с.113-115).

Проте, позивачем не надані Специфікації, які є невідємними частинами Договору, та сертифікати якості, як обовязкові документи, що супроводжують продукцію. Належність зазначених вище видаткових накладних до Договору № 2801-1 через відсутність Специфікацій не підтверджена. Докази транспортування, оприбуткування, використання у власній господарській діяльності також відсутні. Позивачем на підтвердження доводів апеляційної скарги надана копія товарно-транспортної накладної (т.1 а.с.118). Проте, згідно цієї накладної вантажовідправником є ТОВ «Торгова компанія «Елєгін», вантажоодержувачем ТОВ «Стрим механіка», що не може свідчити ані про отримання позивачем продукції за Договором, ані про використання її позивачем у власній господарській діяльності.

Апелянт також просив суд врахувати обставини, встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у справі № 808/1403/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 року, якою встановлені обставини протиправності проведеної контролюючим органом звірки ТОВ «Вторметалінвест» щодо підтвердження реальності здійснення господарських правовідносин та повноти їх відображення в обліку за квітень 2014 року. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.04.2016 року зазначені судові рішення скасовані у звязку із допущеними порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, судом першої інстанції досліджені усі наявні письмові докази, враховані доводи сторін і зроблений обґрунтований висновок із правильним посиланням на норми матеріального права, у тому числі, Податковий кодекс України та Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо завищення адміністративних витрат за 2012 рік на суму 3953 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

За даними головної книги за 2012 рік, відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" встановлено, що позивач відобразив витрати в розмірі 3952,57 грн за взаємовідносинами з ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування". Згідно договору добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ і добровільного страхування майна № 322/12-Из/Дп/05 від 30 жовтня 2012 року, ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" виступає страховиком, позивач страхувальником, ПАТ "Кредобанк" вигодонабувачем. Суд вказав, що всупереч вимогам частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не надав суду доказів повязаності витрат за таким договором із здійсненням власної господарської діяльності та наявності правових підстав для віднесення 3953 грн до адміністративних витрат.

Апелянт стверджує, що, враховуючи приписи п. 140.1.6 статті 140 Податкового кодексу України, порушень вимог податкового законодавства ним не допущено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються такі адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, як витрати на страхування майна (п. «в») , інші витрати загальногосподарського призначення (п. «ж»). Проте, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу виключає можливість формування витрат за рахунок витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності.

Стаття 140 Податкового кодексу України ( в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 5083-УІ від 05.07.2012 року) регулювала особливості визнання витрат подвійного призначення. Згідно п.140.1.6 цієї статті витратами подвійного призначення визнавались будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати зі сплати страхового платежу за договором добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ майна, яке є предметом застави товарів в обігу задля забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Елегін» перед ПАТ «Кредобанк» не можуть вважатись такими, що повязані із господарською діяльністю позивача. Крім того, жодна із наведених у п. 140.1.6 ст. 140 Податкового кодексу України підстав ані під час перевірки, ані під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлена, тому доводи апелянта не можуть вважатись обґрунтованими. Слід також зазначити, що перевірка обставин укладення договору добровільного страхування та його змісту здійснена на підставі Акту, в якому послідовно відображені первинні документи та їх зміст (т. 1 а.с. 40, 41, а.Акту 23,24). Зважаючи на те, що Акт перевірки розглядається судом як доказ по справі і правильність відображення у ньому обставини щодо укладання вказаного вище договору та його змісту сторонами не оспорюється, колегія суддів вважає, що ці обставини правильно встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енерго-Інноваційних технологій»- залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № П/811/3474/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.В. Шлай

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко