Ухвала суду № 61684619, 21.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2016 рокусправа № 808/8807/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Юрко І.В. Чумака С. Ю.

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвій Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі № 808/8807/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління ДФС 19 серпня 2015 року податкові повідомлення рішення №0000194100, №0000224100, №0000214100, №0000204100.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року даний позов задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що формування підприємством показників податкової звітності з податку на додану вартість відбулось на підставі недостовірних первинних документів, які не підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг та реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Спецбудмонтаж». За таких обставин вказує на правомірність спірних рішень винесених у відношенні позивача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду залишити в силі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» зареєстроване як юридична особа 08 квітня 1998 року, та перебуває на податковому обліку у відповідача.

У періоді з 06 липня 2015 року по 24 липня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК Спецбудмонтаж» за період вересень-грудень 2014 року, та податку на прибуток у періоді, в якому відображені взаємовідносини із зазначеним контрагентом.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті №8/28-04-41-00/00130872 від 31 липня 2015 року згідно якого встановлено порушення позивачем: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 117 428 грн.; пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 383 392 грн.; пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 193 966 грн.; підпункту138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, статті 144, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1 658 грн. за період 2014 рік.

Такі висновки, на думку відповідача обумовлені відсутністю в деяких податкових накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД, при цьому перевіряючи вказали, що податкова накладна №29 від 25 вересня 2014 року з номенклатурою товару (фанкойл канального типу СЕР22) не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; також зазначили, що в актах КБ-2В наведена недостовірна інформація щодо кількості задіяних працівників, що мали виконувати роботи та сум нарахованих заробітних плат; вказали, що ТОВ БК «Спецбудмонтаж» здійснював свою діяльність без дозвільних документів, а в товарно транспортній накладній №041214 від 04 грудня 2014 року зазначено перевізника - ОСОБА_3, який у 4 кварталі 2014 року не отримував ніяких доходів, а тому і не міг надавати послуги з перевезення.

На підставі вказаних висновків, відповідачем 19 серпня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 117428 грн. та штрафні санкції у розмірі 58714 грн.; № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 193966 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 96983 грн.; № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 383392 грн.; № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1658 грн. та штрафні санкції у розмірі 829 грн.

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення яких і є предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши факт реальності спірних господарських операцій на підставі яких позивачем формувалися показники податкової звітності, дійшов висновку про обґрунтованість позову та скасував спірні рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат.

Натомість, у справі, що переглядається, відповідач вказавши не дефектність деяких первинних дефектів дійшов висновку про «безтоварність» спірних господарських операцій.

Проте, такі посилання та висновки податкового органу колегія суддів вважає безпідставними та такими, що фактично настали з формальних обставин, що виникли під час оформлення господарських операцій та з цього приводу зазначає наступне.

Судами наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що 27 серпня 2013 року між позивачем та Українсько німецьким науково виробничим підприємством «Технічний центр діагностики та експертизи» укладено договір № 17523, за результатами якого НВП «ТЦ Діекс» склав звіт про технічний стан основних несучих та огороджених конструкцій будівлі службового корпусу позивача та розробив проект «ДТЕК Придніпровська ТЕС. Капітальний ремонт будівлі службового корпусу».

Реалізуючи вказаний проект, позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Спецбудмонтаж» (обраний за результатами проведення відкритих торгів) Договір на виконання робіт №П568 від 07 серпня 2014 року (т.1, а.с.97-102).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Спецбудмонтаж», підрядник з однієї сторони, зобов`язується у 2014 році за завданням Позивача, замовник з другої сторони, на свій ризик зі своїх матеріалів виконати роботи на об`єкті: «ДТЕК Придніпровська ТЕС. Капітальний ремонт будівлі службового корпусу», зазначені в пункті 1.2 цього договору, а позивач прийняти і оплатити такі роботи.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №14 від 12 листопада 2014 року, №43 від 28 листопада 2014 року; №45 від 26 грудня 2014 року; №11 від 09 вересня 2014 року; №12 від 09 вересня 2014 року; №15 від 11 вересня 2014 року; №29 від 25 вересня 2014 року; №35 від 31 жовтня 2014 року; №19 від 21 листопада 2014 року; №1 від 04 грудня 2014 року; довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2014 року від 12 листопада 2014 року; довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2014 року від 28 листопада 2014 року; довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2014 року від 26 грудня 2014 року; актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року від 12 листопада 2014 року; актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року від 28 листопада 2014 року; актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 26 грудня 2014 року; накладними №346 від 09 вересня 2014 року; №347 від 09 вересня 2014 року; №353 від 11 вересня 2014 року; №383 від 25 вересня 2014 року; №457 від 31 жовтня 2014 року; №504 від 21 листопада 2014 року; №536 від 04 грудня 2014 року; прибутковими ордери №5000004783 від 09 вересня 2014 року; №5000004784 від 09 вересня 2014 року; №5000004784 від 09 вересня 2014 року; №5000004853 від 11 вересня 2014 року; №5000005054 від 25 вересня 2014 року; №5000005735 від 31 жовтня 2014 року; №5000006291 від 21 листопада 2014 року; №5000006813 від 04 грудня 2014 року; довіреностями на отримання товару №795 від 02 вересня 2014 року; №816 від 11 вересня 2014 року; №856 від 25 вересня 2014 року; №921 від 31 жовтня 2014 року №948 від 18 листопада 2014 року; №984 від 04 грудня 2014 року; актами про витрату давальницької сировини №2 від 28 листопада 2014 року; №1 від 12 листопада 2014 року; №3 від 26 грудня 2014 року; товарно - транспортними накладними №090914 від 09 вересня 2014 року; №090914 від 09 вересня 2014 року; №110914 від 11 вересня 2014 року; №110914 від 11 вересня 2014 року; №250914 від 25 вересня 2014 року; №3110 від 31 жовтня 2014 року; №211114 від 21 листопада 2014 року; накладними-вимогами на відпуск №194 від 16 вересня 2014 року; №201 від 26 вересня 2014 року; №220 від 31 жовтня 2014 року; №256 від 21 листопада 2014 року; №262 від 04 грудня 2014 року (т.1, а.с. 114-193, т.2, а.с.1-54).

Крім того матеріали справи містять листи - допуски найманих працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Спецбудмонтаж» №24/07/14-1 від 24 липня 2014 року, №08/08/14-1 від 08 серпня 2014 року, №05/09/14-1 від 05 вересня 2014 року, №07/08/14-1 від 07 серпня 2014 року, №27/08/14-і від 27 серпня 2014 року, №02/09/14-1 від 02 вересня 2014 року; витяг з журналу інструктажу з охорони праці; акти приймання устаткування до монтажу від 16 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року, від 21 листопада 2014 року, від 04 грудня 2014 року.

Також, на підтвердження залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Спецбудмонтаж» позивачем надано лист від ТОВ «БК Спецбудмонтаж» про погодження субпідрядних організацій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Клімат» та ПФ «Алрус», разом з їх установчими та дозвільними документами. При цьому, позивач листом від 18 серпня 2014 року №4022/2110 погодив зазначені субпідрядні організації.

Розрахунки між сторонами за зазначеним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, факт «товарності» вказаних послуг підтверджується вищенаведеними первинними документами, що в повній мірі надають позивачу право формувати за цими операціями податковий кредит та валові витрати.

При цьому, суд першої інстанції цілком правомірно виходив із того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та мав право займатися вказаною у свідоцтві діяльність, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні документи.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Отже, посилання апелянта на обставини, встановлені актом документальної перевірки ТОВ «БК Спецбудмонтаж» від 06.02.2015 р., в якому зроблено висновок про не підтвердження по ланцюгу постачання факту придбання ним у ТОВ «ОСОБА_4 Торг» обладнання, що в подальшому постачалось в межах досліджуваної господарської операції позивачу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальності за можливі порушення законодавства з боку контрагентів постачальника по ланцюгу постачання.

З тих же підстав колегія суддів не приймає доводи апелянта і щодо відсутності даних про отримані в 4 кварталі 2014 р. доходи ОСОБА_3, який здійснював перевезення обладнання, оскільки з ним позивач не мав господарських правовідносин.

Посилання податкового органу про наявність недоліків у податкових накладних в частині відсутності коду товару згідно УКТЗЕД колегією суддів відхиляється, оскільки наявність окремих недоліків форми в заповненні податкової накладної не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливає на розмір податкових зобовязань продавця. При цьому відповідачем в обґрунтування позиції про іноземне походження товару, що є підставою для відображення коду УКТЗЕД в податковій накладній, суду не надано.

Щодо врахування позивачем податкової накладної №29 від 25 вересня 2014 року з номенклатурою товару «фанкойл канального типу СЕР22» (т.2 а.с. 12), яка не була зареєстрована у Реєстрі податкових накладних, то слід зазначити, що сума ПДВ в ній складає 3370,21 грн., отже не перевищувала суму 10 тисяч гривень, а тому не підлягала включенню до Єдиного реєстру податкових накладних ( пункт 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України). Більш того, матеріали справи не містять доказів щодо повідомлень податковим органом платника податків про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобовязань.

Окрім цього, колегія суддів знаходить безпідставними посилання відповідача на «звіти про суми нарахованої заробітної плати» в яких податковий орган вказує на завищення кількості працівників та на запис в ЄДРСР стосовно відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням, оскільки така інформація не вправі впливати на формування платником податків податкової звітності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та валових витрат, та як наслідок про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань. За таких обставин не знайшло свого підтвердження факт зменшення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі № 808/8807/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 вересня 2016 року.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:І.В. Юрко

Суддя:С.Ю. Чумак