Ухвала суду № 61684580, 28.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016 рокусправа № 804/15618/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В..

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника третьої особи1: ОСОБА_3,

представника третьої особи2: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_5 Банку України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №804/15618/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до ОСОБА_5 банку України, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Акцент-Банк» про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії, скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

11 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з адміністративний позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії ОСОБА_5 банку України по непідтвердженню можливості здійснення операції Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів по оплаті 652220,92 доларів США за контрактом №060615SN від 06.05.2015 року;

- скасувати рішення ОСОБА_5 банку України №25-03001/82742 від 02.11.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операції Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів по оплаті 652220,92 доларів США за контрактом №060615SN від 06.05.2015 року;

- зобовязати ОСОБА_5 банк України направити Публічному акціонерному товариству Акцент-Банк повідомлення про підтвердження операції Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів по оплаті 652220,92 доларів США за контрактом №060615SN від 06.05.2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що в рамках договору №132197_ГО від 19.04.2006 року позивач направив у ПАТ КБ Приватбанк на виконання платіжне доручення №8894 від 28.10.2015 року на перерахування 652220,92 дол. США компанії Stalmag Sp. z.o.o Польща за поставлену марганцеву руду, проте згідно витягу з електронного повідомлення №25-03001/82742 від 02.11.2015 року ОСОБА_5 банк України повідомив про не підтвердження заяви клієнтів на купівлю та перерахування іноземної валюти з імпортними операціями по реєстру Інформація про намір купівлі та/або перерахування безготівкової валюти в розрізі субєктів за 28.10.2015 року ПАТ НЗФ на суму 652220,92 дол. США. Позивач зазначає, що ним та обслуговуючим банком виконано всі вимоги діючого законодавства щодо повідомлення НБУ про заплановані операції з оплати на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o Польща, в тому числі було сформовано та направлено в НБУ реєстр вказаних операцій та копії документів, які є підставою для здійснення цих операцій, однак, відповідач безпідставно відмовив про підтвердження банківської валютної операції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року задоволено адміністративний позов частково, скасовано рішення ОСОБА_5 банку України №25-03001/82742 від 02.11.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операції Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів по перерахуванню 652220,92 доларів США за контрактом №060615SN від 06.05.2015 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_5 банком, з метою реалізації своєї компетенції, визначеної нормами Конституції України, Закону про ОСОБА_5 банк, Закону №679-XIV, Декрету Кабінету ОСОБА_6 України Про систему валютного регулювання і валютного контролю, на підставі Постанов КМУ, встановлено, що наявність відповідного підтвердження операції з боку ОСОБА_5 банку є необхідною умовою, обовязковим елементом, зокрема, встановленого порядку перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів. Відсутність такого підтвердження є підставою відмови в проведенні такої операції. В свою чергу, ані Постановою №581, ані іншим законодавством України не встановлено, що ОСОБА_5 банк має вказувати причини не підтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, зокрема, з перерахування коштів на користь нерезидентів. Вищевказані норми дають ОСОБА_5 банку певну свободу розсуду, тобто коли ОСОБА_5 банк може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим у конкретних обставинах. Таким чином, згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_6 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316 нараді, має місце наявність у ОСОБА_5 банку дискреційних повноважень під час прийняття рішення про не підтвердження здійснення операцій. Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_5 України приймає рішення у вигляді Постанов, з управлінських питань приймає розпорядження та накази, в той же час, судом першої інстанції скасовано рішення НБУ, що на думку відповідача, вказує на невірне застосування судом ст. 162 КАС України, скасовано документ, який не є рішенням НБУ в розумінні Закону. Також, заявник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що розпорядженням НБУ від 29.09.2015 року №556-р «Про створення комісії» було створено комісію з аналізу інформації, що вноситься уповноваженими банками до реєстрів, до повноважень комісії, зокрема, належить визначення переліку операцій, що потребують отримання додаткових документів з метою зясування підстав щодо правомірності їх проведення та/або не підтвердження ОСОБА_5 банком. Однак, судом першої інстанції в супереч наявності такої комісії не витребувано документів щодо її діяльності в частині не підтвердження здійснення операції позивача.

Представники позивача, представники третіх осіб в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволенні.

Дослідивши обставини справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що для митного оформлення товару ПАТ НЗФ подало вантажну митну декларацію №110090000/2015/006596 (відправник Pilbara Traiding Limited/Consolida Ted Minerals), в режимі ІМ 40 ДР.

В графі 31 ВМД №110090000/2015/006596 наведено опис товару, а саме: австралійська марганцева руда кускова MN51.52% Р 0.024% фракція: 6.3-75 мм волога 5.19 %. За декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 1428750 грн. (графа 22), вага нетто 4500000 кг (графа 38).

28 жовтня 2015 року ТОВ НЗФ було подано до ПАТ КБ Приватбанк платіжне доручення №8894, з метою здійснення перерахування грошових коштів за поставлену продукцію на адресу продавця компанії Stalmag Sp. z.o.o, Польща, в розмірі 652220,92 дол. США (т.1 а.с.12).

02.11.2015 року ПАТ КБ Приватбанк сформовано повідомлення про повернення платіжного доручення №8894 від 28.10.2015 на суму 652220,92 дол. США, яким повідомлено, що обслуговуючий банк змушений відмовити у виконанні платіжного доручення, у звязку із тим, що від ОСОБА_5 банку України отримано повідомлення №25-03001/82742 від 02.11.2015 року про не підтвердження можливості здійснення операції на переказ грошових коштів. Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від ОСОБА_5 банку України повідомлення про не підтвердження можливості її здійснення на підставі постанови Правління НБУ Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 03.09.2015 року №581 (т.1 а.с.81).

Згідно електронного повідомлення №25-03001/82742 від 02.11.2015 року ОСОБА_5 банком України не підтверджена заява ПАТ НЗФ на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями по реєстру Інформація про намір купівлі та/або перерахування безготівкової валюти в розрізі субєктів за 28.10.2015 року на суму 652220,92 дол. США (т.1 а.с.133).

Електронне повідомлення підписано Керівником проектів та програм Департаменту фінансового моніторингу ОСОБА_7 на підставі розпорядження ОСОБА_5 банку України від 22.09.2015 року №540-р (т.1 а.с.132).

Правомірність та обґрунтованість рішення НБУ щодо не підтвердження заява ПАТ НЗФ на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями по реєстру Інформація про намір купівлі та/або перерахування безготівкової валюти в розрізі субєктів за 28.10.2015 року на суму 652220,92 дол. США є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено підтвердження або обґрунтування доводів щодо наявності недобросовісної практики позивача відносно проведення валютних операцій, на недопущення якої були направлені оскаржувані дії та рішення. Доводи відповідача щодо наявності у ОСОБА_5 банку такої свободи розсуду при застосуванні адміністративного методу банківського регулювання в формі заборони або обмеження вчинення банківськими установами певних дій, що повністю виключає необхідність визначення ним причин не підтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, суд першої інстанції вважав необґрунтованими, оскільки будь-яка дія або рішення субєкта вданих повноважень мають бути обґрунтованими, тобто вчиненими/прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Крім того, митне оформлення товарів, сплату яких не погоджено НБУ, відбулась після 1 січня 2014 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією №110090000/2015/006596. Крім того, за зовнішньоекономічним договорам №060515БИ від 06.05.2015 року, на підставі яких здійснювались поставки товару не відбувалось заміни боржника та/або кредитора відтак посилання відповідача на пункт 6 Постанови №581, як на підтвердження відмови у погодженні оплати в сумі 652220,92 доларів США за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, є не обґрунтованими та протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету ОСОБА_6 України «Про систему валютного контролю і валютного регулювання» від 19 лютого 1993 року № 15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому ОСОБА_5 банком України.

Згідно з п. 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління ОСОБА_5 банку України від 10 серпня 2015 року №281, клієнти-резиденти мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів: заяви про купівлю іноземної валюти; договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України; акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи; документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою проведення розрахунків з нерезидентом за поставлені в Україну товари (які відповідно до законодавства підлягають митному оформленню) здійснюються суб'єктом ринку за наявності в реєстрах митних декларацій інформації про ввезення та випуск у вільний обіг на митній території України товарів за відповідним зовнішньоекономічним договором клієнта-резидента.

Відповідно до пп. 18 п. 6 Постанови Правління ОСОБА_5 банку України від 03 вересня 2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти / перерахування за межі України іноземної валюти / перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках / перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав (далі - реєстр), та подають його до ОСОБА_5 банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти / платіжного доручення.

Якщо сума заяви про купівлю іноземної валюти / платіжного доручення на перерахування за межі України іноземної валюти / платіжного доручення на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента/платіжного доручення на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у гривнях дорівнює або більше еквівалента 50000 доларів США на дату заяви / платіжного доручення, то уповноважений банк разом із реєстром подає копії документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій. Інформація за заявами про купівлю іноземної валюти / платіжними дорученнями на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях / платіжними дорученнями на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у яких сума менша, ніж зазначена, надається в реєстрі в узагальненому вигляді. Інформація за платіжними дорученнями в іноземній валюті на переказ коштів за межі України, у яких сума менша, ніж зазначена, до реєстру не надається.

Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від ОСОБА_5 банку України повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення. Підтверджені операції можуть бути виконані не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці операції в реєстрі.

З метою запобігання непродуктивному відпливу капіталу за кордон ОСОБА_5 банк України має право запитувати й отримувати від уповноваженого банку копії додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі. У цьому разі уповноважений банк не може здійснювати таку операцію до моменту отримання окремого підтвердження ОСОБА_5 банку України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та компанією Stalmag Sp. z.o.o, Польща (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №060515SN від 06.05.2015 року, згідно умов якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 2 договору ціна на поставлену продукцію встановлюється в доларах США, як це передбачено в специфікаціях, загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США.

До договору купівлі-продажу №060515SN від 06.05.2015 року було укладено Специфікацію №1 на поставку австралійської марганцевої руди крупної фракції 63-75 мм., кількість 30000 метричних тон, умови поставки СРТ ж/д станція порту відвантаження (порт України), ціна 334 дол. США за 1 метричну тону, загальна вартість складає 11022000 дол. США.

Згідно додатку №1 змінено пункти №№4, 6, 8 специфікації №1, згідно змін встановлено кількість 28690,06 метричних тон, ціну 317,50 дол. США за 1 метричну тону, вартість поставленої продукції 10020003,46 дол. США.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається, зокрема, на пункт 6 Постанови правління НБУ Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України №581 від 03.09.15 року (Постанова №581), яким передбачено, що уповноваженому банку заборонено здійснювати за дорученням клієнта-резидента купівлю іноземної валюти / перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента у гривнях, відкритий в уповноваженому банку, якщо така купівля іноземної валюти / таке перерахування коштів у гривнях здійснюється з метою проведення розрахунків за імпорт продукції, митне оформлення якої було проведено до 01 січня 2014 року включно, за зовнішньоекономічним договором, за яким відбулася заміна боржника та/або кредитора у зобовязанні. Резиденти виконують такі зобовязання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту, позики) коштів в іноземній валюті. Вимоги цього пункту не поширюються на імпортні операції резидентів з купівлі життєво необхідних товарів, визначених статтею 5 Закону України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митне оформлення товарів, сплату яких не погоджено НБУ, відбулась після 1 січня 2014 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією №110090000/2015/006596. Крім того, за зовнішньоекономічним договорам №060515БИ від 06.05.2015 року, на підставі яких здійснювались поставки товару не відбувалось заміни боржника та/або кредитора.

Тобто, безпідставним є не підтвердження відповідачем можливості здійснення валютної операції позивача з огляду на дату митної операції та зміну боржника, оскільки не відбувалось зміни боржника в зобовязанні та митна операція була здійснена після 01.04.2015 року.

При цьому, суд зазначає, що виходячи з змісту пп. 18 п. 6 постанови Правління ОСОБА_5 банку України №581, метою направлення до ОСОБА_5 банку України уповноваженими банками реєстрів та підтверджуючих документів з перерахування кошів є недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій.

Отже, рішення про не підтвердження можливості здійснення відповідної операції приймається ОСОБА_5 банком України лише внаслідок виявлення операцій, що містять ознаки недобросовісності.

Як вбачається з витягу протоколу засідання Комісії з аналізу інформації, що вноситься уповноваженими банками до Реєстрів за 28 жовтня 2015 року, підставою для не підтвердження операцій позивача було виявлення ознак фіктивності «удавана угода» (код відмови -3).

Проте, відповідачем не наведено обставин, які є підставами для наявності сумніву щодо добросовісності операцій, що здійснювались позивачем.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено обєктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обовязковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.. 19 Конституцій України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_5 банк України, як субєкт владних повноважень, зобовязаний в своєму рішення навести мотиви та підстави з яких він виходив при його прийняття та зобовязаний відповідним чином обґрунтовувати свої рішення дії або бездіяльність. В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що НБУ не має зобовязань щодо обґрунтування прийнятих ним рішень з огляду на те, що він діяв на виконання власних повноважень у відповідності до Конституції України та в інтересах суспільства, суд зазначає, що діяльність субєкта владних повноважень в правовому полі та в інтересах суспільства не позбавляє його обовязку дотримуватись вимог Закону щодо обґрунтованості та вмотивованості прийнятого ним рішення.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції фактично скасовано рішення, яке не приймалось ОСОБА_5 банком України, а було прийнято Комісією з аналізу інформації суд зазначає, наступне.

У відповідності до Розпорядження про створення комісії від 29 вересня 2015 року та додатку до нього, Комісія з оперативного аналізу інформації, що вноситься уповноваженими банками до реєстрів з купівлі іноземної валюти та/або перерахування за межі України та/або перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків - нерезидентів у гривнях, що надходять до ОСОБА_5 банку України, та прийняття виважених рішень щодо можливості підтвердження здійснення таких операцій, створена з числа працівників (посадових осіб) НБУ, не має окремого положення та дію суто в структурі НБУ а не відокремлено. Відтак, відсутніми є підстави вважати, що оскаржуване рішення про не підтвердження можливості проведення валютної операції позивача є рішенням прийнятим не НБУ (субєктом владних повноважень, в тому числі його структурним відділенням, підрозділом, комісією) а окремим субєктом владних повноважень, який окремо уповноважений приймати такі рішення.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відтак постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу НБУ без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 банку України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №804/15618/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк