Ухвала суду № 61684501, 07.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" вересня 2016 р. справа № 804/9909/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Дурасової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

представника Дніпропетровської митниці ДФС Каціонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірма "Владислав"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. у справі № 804/9909/15

за позовом Приватного підприємства фірма "Владислав"

до Дніпропетровської митниці ДФС (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (відповідач-2),

про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення суми, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати нечинними та скасувати рішення №110000003/2015/300051/2 від 09 липня 2015 року, №110070000/2015/300053/1 від 14 липня 2015 року;

- визнати заявлену декларантом митну вартість товару, який імпортується за Контрактом №70108-21012015 від 21.01.2015 року, що була заявлена під час подачі вантажних митних декларацій №110070000/2015/305600 від 02.07.2015 року та №110070000/2015/305894 від 10.07.2015 року засобами електронного зв'язку до митного органу;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області суму надмірно сплачених платежів під час митного оформлення вантажу за Контрактом №70108-21012015 від 21.01.2015 року в сумі 247 502,36 грн. на користь ПП Фірма "Владислав".

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що рішення митного органу є правомірними, отже підстав для стягнення надмірно сплачених платежів з державного бюджету немає.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що під час митного оформлення позивачем був наданий повний пакет документів для визначення митної вартості за ціною договору, твердження митниці про наявність розбіжностей в документах не відповідають дійсності.

В оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 МК України підстав стала причиною неможливості застосування першого методу.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю, визначеної митим органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, що не відповідає вимогам ст. 55 МК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач-2, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу, заявив клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

В судовому засіданні представник відповідача-1, письмові заперечення якого долучені до матеріалів справи, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - суду без змін.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, справа розглянута у його відсутності.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 21 січня 2015 року було укладено контракт поставки №70108-21012015 між постачальником WUHU JIESEN AUTOMOBILE COMPONENTS SALES CO., LTD (Китайська Народна Республіка) та замовником Приватним підприємством фірмою "Владислав" на умовах поставки CIF Гамбург (Німеччина).

Предметом контракту є запасні частини, рекламна продукція, аксесуари, інструменти та обладнання призначені для ремонту та обслуговування транспортних засобів, під назвою "Glober", на загальну суму 495 000 доларів США.

З метою митного оформлення товарів, згідно процедури електронного декларування позивачем було подано вантажну митну декларацію №110070000/2015/305600 від 02.07.2015 року та ВМД №110070000/2015/305894 від 10.07.2015 року.

Разом з деклараціями Приватним підприємством Фірмою "Владислав" були надані документи, перелік яких передбачений ст.53 МК України.

Митним органом були встановлені певні розбіжності в наданих документах, зокрема, щодо ціни товару (розбіжності в платіжних дорученнях, зазначеній в інвойсах та в графі 22 ЕМД; неврахування у митній вартості транспортної складової; документи, надані на підтвердження страхових витрат містять розбіжності), через що було витребувано додаткові документи від позивача на підтвердження митної вартості товару.

За результатами митного контролю, позивачеві запропоновано протягом 10 днів надати додаткові документи: за наявності інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з урахуванням заявлених умов поставки, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення.

За наслідками митного контролю відповідачем-1 були прийняті рішення про коригування митної вартості товару №110000003/2015/300051/2 від 09 липня 2015 року, №110070000/2015/300053/1 від 14 липня 2015 року та картки відмови у прийнятті митних декларацій.

Позивачем було сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надано відповідачу-1 фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, у графі 33 рішення зазначені обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Підставою для сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів є, насамперед, рівень його ціни, якщо він істотно відрізняється від цін на аналогічні товари, відомості стосовно яких не викликають сумнівів та ретельно перевірялися. Таке порівняння здійснюється шляхом використання інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішень про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 р. № 598, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням наявної у митного органу інформації.

Отже, враховуючи результати перевірки, виявлені невідповідності та неповноту наданих документів, не підтвердження заявленої митної вартості за результатами проведених розрахунків з урахуванням документів, що надані підприємством, керуючись зазначеними положеннями законодавства, у митниці були відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості товару за ВМД 02.07.2015 року та 10.07.2015 року.

Виявлені розбіжності позивачем в повній мірі усунені не були.

Таким чином, суд погоджується з доводами митного органу, що як документи, надані при здійсненні митного оформлення, так і додаткові документи, не дають можливості перевірки всіх складових митної вартості товару.

Враховуючи зазначені результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно зі сформованим митницею переліком, у митниці були відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості.

Неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем затребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням підприємством обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості.

Тому, митним органом було вжито заходи щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган мав обґрунтовані сумніви щодо повноти врахування у митну вартість всіх витрат, які передбачені ч. 2 ст. 58 МК України. Про це свідчать розбіжності в документах, що підтверджують оплату товару (інвойсі, платіжному дорученні та декларації); відсутність належних підтверджень транспортних витрат; відсутність документів, що містіть відомості про вартість страхування. На вимогу митного органу не було усунуто таких розбіжностей, а тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості з урахуванням вимог митного законодавства.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що під час митного оформлення митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, зокрема, довідки/калькуляції перевізників, що містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів та надання яких передбачено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 року №1776.

Слід звернути увагу, що в апеляційній скарзі заявник і сам зазначає про те, що вказаний порядок втратив чинність з набранням чинності Митним кодексом України №4495-VI, тобто з 01.06.2012 року. На теперішній час діють Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, які встановлюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Зазначені документи декларантом до митного оформлення не надані. Довідки та акти виконаних транспортних послуг, які надані ПАТ АТП11263 на підтвердження здійснення перевезення та вартості транспортних послуг, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не містять належної інформації, яка б підтверджувала достеменно місце завантаження та місце перетину митного кордону з Україною.

Надана позивачем калькуляція затрат на доставку вантажу від 30.06.2015 року № 376/Т не врахована як документ, що підтверджує транспортні витрати, оскільки вона видана ПП фірма «Владислав», яка не здійснювала перевезення товарів власним транспортом, є замовником транспортних послуг, а тому не може здійснювати калькуляцію послуг, яких не надавало.

Щодо твердження позивача про те, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статі 55 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МК України митним органом встановлено відсутність інформації про митні оформлення за ціною угоди ідентичних або подібних товарів з урахуванням торгової марки, виробника та країни походження відповідно до вимог статей 50-61 МК України. Інформація про митне оформлення партії подібного товару, імпортованого з Китаю за прямим контрактом з виробником «Wulf Gaertner Autoparts AG за ЕМД від 25.06.2015 року № 110070000/2015/305366 за ціною угоди (вартість операції) на рівні 4,0759 доларів/кг у перерахунку на дату оформлення.

З урахуванням положень п.4 ст. 59 та п.5 ст. 60 МК України неможливо було застосування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів. Відсутність у декларанта і митниці необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання (ст. 62 МК України) та додавання (ст. 63 МК України) митної вартості товарів, у зв'язку з чим застосовано резервний метод визначення митної вартості за статтею 64 МК України, та митну вартість визначено на підставі митної вартості за ціною угоди подібного товару іншого виробника та торговельної марки за ЕМД № 110070000/2015/305366 від 25.06.2015 року на рівні 4,0579 доларів/кг.

При цьому, митним органом не здійснювалось математичне коригування вартості товару в залежності від умов та обсягів поставки та інших обставин, а тому вимога позивача щодо наявності такого розрахунку є безпідставною.

Всі інші позовні вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, тому підстав для їх задоволення суд також не мав.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, які могли привести до неправильного вирішення справи або питання, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Владислав" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 р. у справі № 804/9909/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Ю.В. Дурасова