Постанова № 61684362, 26.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа № 918/349/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.16р. у справі № 918/349/16 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "ОСОБА_1 магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (м. Львів)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" (Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Лісопіль)

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 28.12.2015р.;

відповідача - ОСОБА_3, (директор);

Судом розяснено представникам права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "ОСОБА_1 магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання укладеною технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу №2016-ЛТГ/пт3 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" в редакції, яка підписана ПАТ "Укртрансгаз".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.06.16р. у справі №918/349/16 позов задоволено; визнано технічну угоду про приймання-передачу природного газу №2016-ЛТГ/пт3 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" укладеною з дня набрання рішенням законної сили у редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що виходячи з проектних та дозвільних документів, вимог охорони праці та промислової безпеки, ним заправляється на АГНКС 350 автомобілів на добу, тобто споживання природного газу з газопроводу позивача у обсягах не більше 802 м куб. на годину, 19250 м куб. природного газу на добу. Разом з тим, запропоноване позивачем "граничнодопустиме значення потужності" у розмірі 21297 м3/год. перевищує дані норми і порушує правила безпечної експлуатації обладнання та вимоги законодавства у галузі охорони праці та промислової безпеки. Перевищення обсягів постачання природного газу може призвести до аварії обладнання АГНКС, тобто, до вчинення злочину, передбаченого ст. 272 КК України "Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою". Суд першої інстанції, приймаючи рішення, не врахував положення ст. ст. 1, 3, 34 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 розділу 1, ст. 1 розділу V, ст. 1 розділу VIII, ст. ст. 1, 3, 5 розділу IX Кодексу газотранспортної системи, ст. 4 проекту Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу №2016-ЛТГ/птЗ, а також те, що обсяги послуг із транспортування природного газу визначаються згідно потреб споживача на підставі замовлень останнього та з дотриманням встановлених технічних норм та стандартів безпеки. Місцевий господарський суд проігнорував те, що відповідно до вимог технічних норм та правил безпеки "граничнодопустимим значенням потужності" для відповідача є споживання природного газу у обсягах не більше 802 м куб. на годину, тобто у 26 разів менше, ніж намагається навязати позивач. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що чинні нормативно-правові акти, які регулюють функціонування ринку природного газу та стаття 4 проекту Технічної угоди, не містять формул (розрахунків і т.п.), які б зобовязували сторони встановити "граничнодопустиме значення потужності" у обсязі 21297 м3/год.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "ОСОБА_1 магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №23919/16 від 13.09.2016р.) та додаткові пояснення по справі (вх. №25023/16 від 26.09.2016р.), в яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів; змінено назву відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ареті-Хмельницький" на товариство з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент".

Представник скаржника в судовому засіданні 26.09.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2016р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 882 від 02.12.2013 року, функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" № 2497 від 30.09.2015 року затверджено Типовий договір транспортування природного газу. Даною постановою зобов`язано суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою (п. 3 вищезазначеної постанови).

25.03.2016 року філією ОСОБА_1 магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", що діє від імені публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" направлено два примірники технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2016-ЛТГ/пт3 з супровідним листом (вих. № 1329/34-02 від 25.03.2016 року) для подальшого підписання. Відправлення отримано відповідачем 29.03.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, яке наявне в матеріалах справи.

Вказана технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу оператором газотранспортних систем до газопроводів споживача у точках виходу газотранспортної системи. Перелік комерційних вузлів обліку газу, згідно з якими сторона-1 передає стороні-2, наведено в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї технічної угоди (п. 1.1. технічної угоди).

Відповідач надіслав позивачу лист-відповідь від 15.04.2016р. №1/66/16, в якому зазначив, що проект технічної угоди ним розглянуто та підписано, однак з одним зауваженням, що стосується граничнодопустимого значення потужності фізичної точки виходу, вказаного у додатку №3 до проекту технічної угоди. У проекті додатку №3 до проекту технічної угоди пропонується встановити граничнодопустиме значення потужності точки виходу ВОГ АГНКС ТОВ "Топеко менеджмент" на рівні 21297 м2 /год., однак граничнодопустиме значення потужності точки виходу не може перевищувати граничнодопустиме значення потужності АГНКС яка, згідно з "Робочим проектом 003-08-17-ПЗ", складає 802,0 м3/год. (19250,00 м3 природного газу на добу, тобто 350 умовних заправок на добу, при тому, що одна умовна заправка становить 55 м3). Таким чином, запропоноване у проекті технічної угоди граничнодопустиме значення потужності ВОГ АГНКС перевищує проектне граничнодопустиме значення потужності АГНКС у 26 разів, а фактичне середнє значення потужності - у понад 127 разів. У зв`язку із вищевикладеним відповідач просив привести проект технічної угоди в частині показника граничнодопустимого значення потужності фізичних точок виходу до вимог проектно-експлуатаційної документації АГНКС та встановити це значення на рівні 802,0 м3/год., підписавши відповідний протокол розбіжностей, який був долучений до листа.

Відповідач посилається на те, що АГНКС збудована відповідно до "Робочого проекту 003-08-17" розробленого ТзОВ "Інжинірингове підприємство "ЕКОГАЗЦЕНТР". Згідно проекту потужність (пропускна спроможність) АГНКС становить 350 умовних заправок на добу, що складає 19250 м. куб. природного газу на добу, або 802 м. куб. на годину (за одну умовну заправку береться обсяг 55 м. куб. природного газу). Даний проект затверджено комплексною державною експертизою (висновок №313/08 від 07.09.2008 року), проведеною філією державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи" у Рівненській області. Проект розроблено з урахуванням "Технічних умов № 59/08 на газопостачання АГНКС ТзОВ "Ареті-Хмельницький" на території Малолюбашанської с/p Костопільського p-ну Рівненської обл.", виданих відповідачу ОСОБА_1 магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" 19.03.201008 року вих. № 29-59. Згідно цих технічних умов розрахунковим обємом споживання природного газу АГНКС є 1100 м куб. на годину.

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 02.12.2008 року, затверджений розпорядженням Костопільської РДА від 15.12.2008 року № 664, підтверджує, що АГНКС збудовано відповідно до проектної документації.

Оскільки проектна потужність АГНКС складає 350 умовних заправок на добу, то безпечна експлуатація технічного обладнання станції полягає у отриманні з труби підвідного газопроводу і заправленні у автомобілі не більше 802 м. куб. природного газу на годину (19250 м. куб. природного газу на добу). Перевищення даних норм порушуватиме правила безпечної експлуатації обладнання та вимоги законодавства у галузі охорони праці та промислової безпеки. Перевищення вищевказаних обсягів споживання природного газу може призвести до аварії обладнання, тобто, до вчинення злочину, передбаченого ст. 272 КК України "Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою".

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання укладеною технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу № 2016-ЛТГ/пт3 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" в редакції, яка підписана ПАТ "Укртрансгаз" та відповідає типовому договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2497.

Відповідно до статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Згідно статтею 187 цього ж Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.1998 року "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" ДК "Укртрансгаз" є монополістом на ринку нафти та газу, на якого покладено функції з транспортування магістральними газопроводами та зберігання природного газу по всій території України. Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 року № 882, функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Правовідносини щодо надання послуг з транспортування природного газу регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Кодексом газотранспортної системи, Законами України "Про ринок природного газу", постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та іншими нормами законодавства України.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу.

Частина 2 ст. 19 Закону України "Про ринок природного газу" зобовязує оператора газотранспортної системи, за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника), забезпечити доступ до газотранспортної системи.

У відповідності до п. 1 та п. 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

На виконання норм Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2493 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" (зареєстровано в Мін'юсті України, 06.11.2015р. за №1379/27824). Вказаною постановою було затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Згідно п. 4 гл.1 розділ 1 Кодексу газотранспортної системи доступ суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах надання оператором газотранспортної системи послуг доступу та приєднання виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Пунктом 9 розділу 2 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи передбачено, що особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем (окрім оператора газорозподільних систем) або іншими субєктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними субєктами. Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи регулюються положеннями Кодексу та у випадку необхідності технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу.

Пункт 3 розділу 7 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи зазначає, що розбіжності в частині обсягу прийнятого-переданого природного газу врегульовуються відповідно до умов цього кодексу, технічної угоди (за її наявності), а у разі недосягнення згоди в суді.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу закону взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись виключно на договірних засадах, технічна угода повинна укладатися з позивачем, як оператором ГТС та відповідачем, як субєктом, безпосередньо підключеним до ГТС (прямими споживачами), з метою врегулювання технічних деталей та особливостей транспортування природного газу, недопущення розбіжностей в обліку природного газу в майбутньому.

Судова колегія вказує, що законодавець не встановив типової форми даної технічної угоди, проте її зміст не може суперечити Кодексу газотранспортної системи та типовому договору на транспортування природного газу.

Так, відповідно до абз. 25 та абз. 29 п. 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги). Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Згідно абз. 50 п. 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування.

Розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу (абз. 58 п. 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи).

Гарантована потужність - потужність газотранспортної системи, яка надається замовнику з гарантією реалізації права її користування протягом періоду надання послуг транспортування природного газу (абз. 22 п. 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи).

Розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування (абз. 59 п. 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи).

Пункт 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи потужність визначається як максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування.

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу 9 "Розподіл потужності" Кодексу газотранспортної системи, розмір потужності, що надається прямому споживачу, визначається в договорі на транспортування природного газу.

Суд апеляційної інстанції вказує, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу.

Розділом 8 типового договору транспортування природного газу (п. 8.2) зазначено, що, у разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (обєму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmaxабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних вузлів обліку газу (далі ВОГ), що визначені у додатку 3 до цього договору. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою:

Wmax= qmax Ч Pmaxабс/0,101325, м3/год,

де

Pmaxабс = Pmax + 0,101325 максимальний абсолютний тиск газу, МПа;

Pmax максимальний надлишковий тиск газу, МПа;

qmax максимальна витрата за робочих умов лічильника газу, мі/год;

Pmax та qmax визначаються на підставі метрологічної документації на вузол обліку газу, а у разі її відсутності за паспортом на лічильник газу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач є прямим споживачем газу, розрахунок максимальної потужності був здійснений позивачем відповідно до п. 8.2. типового договору на транспортування природного газу; вузол обліку газу (ВОГ), що поступає відповідачу, виконаний на базі лічильника газу, а значення максимального тиску р мах та q max взяті на підставі метрологічної документації, що відповідає та не суперечить положенням Кодексу газотранспортної системи та положенням типового договору на транспортування природного газу.

Отже, оскільки взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись виключно на договірних засадах, відповідач є прямим споживачем газу, а для здійснення постачання газу сторонам потрібно укласти технічну угоду з метою врегулювання принципів, технічних деталей та особливостей транспортування природного газу, недопущення розбіжностей в обліку природного газу в майбутньому, а запропонована позивачем редакція технічної угоди в частині показників викладених в додатку №3 таблиця: рядок 3 ("1") графа (стовпець) 4 "граничнодопустиме значення потужності, м3/год) відповідає типовому договору, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження типового договору транспортування природного газу" № 2497 від 30.09.2015 року та Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія вказує, що внесення змін до додатку №1 до технічної угоди матиме наслідком зміни технічних характеристик комерційного вузла обліку газу, що не передбачено Кодексом газотранспортної системи та суперечить умовам типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2497.

При цьому, на спростування доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно положень Кодексу газорозподільних систем потужність - це максимально допустимий обсяг природного газу, що може перетікати через газопровід прямому споживачеві за одиницю часу, при цьому, законодавець не ставить в залежність величину потужності від потреб чи технічних можливостей споживача, а прямо зазначає, що величина потужності є максимальною. Скаржник невірно ототожнює потужність, що виражається в м.куб./год, та обсяг спожитого природного газу (м.куб.), а також продуктивність АГНКС. Так, під потужністю в Кодексі газотранспортної системи розуміють саме потужність магістрального газопроводу в точці виходу, обчислену на підставі метрологічної документації, з урахуванням того, яке обладнання встановлено на даному вузлі обліку газу, а не потужність, яку споживають чи за якої зазвичай працює обладнання відповідача. Величина потужності визначає максимальну пропускну здатність магістральної труби, максимум, який гарантується замовнику, і не означає, що останньому буде протранспортовано такий об'єм газу; обсяг газу, що буде отримувати замовник, буде визначатися постачальником.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Топеко менеджмент" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.16 р. у справі № 918/349/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.