Постанова № 61684148, 27.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа№ 910/2206/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача : Павлюк В.С. - представник;

Від відповідача: не з'явився;

в судовому засіданні присутній експерт Юхименко А.В.(посвідчення №1284 від 04.01.2016)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут захист"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016

у справі № 910/2206/15-г (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про відшкодування шкоди в порядку регрессу 18 413,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія"Добробут та Захист" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення в порядку регресу суми 18 413,98 грн. відшкодування, виплаченого страхувальнику позивача у зв'язку з ДТП, яка сталася 22.12.2012 на а/д Осокорки-Проців в напрямку м.Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Одночасно позивачем подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з пізнім отриманням оскаржуваного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" у справі №910/2206/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист", прийнято до провадження, поновлено строк апеляційного оскарження та призначено до розгляду на 09.08.2016.

09.08.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про виклик експерта та судового оцінювача, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 09.08.2016, представник позивача підтримав клопотання про виклик експерта та судового оцінювача.

Представником позивача було запропоновано поставити судовому експерту наступні запитання:

- "Чи здійснюють СТО офіційних дилерів автомобілів марки Субару на території України ремонтні роботи з заміни засклення передніх блок-фар.

- Чи поставлялись на територію України таки запчастини як засклення передніх блок- фар для здійснення ремонтних робіт з заміни засклення передніх блок-фар."

Також, представник позивача запропонував поставити судовому оцінювачу для з'ясування наступні запитання:

- "Чи здійснюють СТО офіційних дилерів автомобілів марки Субару на території України ремонтні роботи з заміни засклення передніх блок-фар.

- Чи поставлялись на територію України таки запчастини як засклення передніх блок- фар для здійснення ремонтних робіт з заміни засклення передніх блок-фар."

Представник відповідача проти клопотання не заперечував.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні 09.08.2016 подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.09.2016 та на підставі ст. 31 ГПК України викликано судового експерта для дачі мотивованих пояснень щодо поставлених йому питань.

В судове засідання 27.09.2016 з'явився судовий експерт Юхименко А.В. та надав усні пояснення з приводу поставлених перед ним питань згідно ухвали від 09.08.2016.

Крім того експерт надав для долучення до матеріалів справи письмові пояснення стосовно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 7508/15-54 з додатком, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 27.09.2016, представник позивача надав пояснення по суті спору, та підтримав доводи апеляційної скарги.

В судове засідання, призначене на 27.09.2016, повноважні представники відповідача не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Добробут та захист" та гр. ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 24.04.2012 №10/17/1-2082, за умовами якого був застрахований транспортний засіб Subaru Outback, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

22.01.2013 постановою Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/1114/13-п притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5 та встановлено, що громадянин ОСОБА_5 22.12.2012, керуючи автомобілем марки "Шкода", державний номерний знак НОМЕР_1, на автомобільній дорозі Осокорки - Проців в напрямку м. Києва, допустив виїзд на смугу зустрічного руху де сталося зіткнення з автомобілем Subaru Outback, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4

Згідно з довідкою ВДАІ в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Subaru Outback, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

На підставі страхового акту № 028/02/13 від 26.02.2013, звіту про оцінку вартості май нової шкоди, завданої власнику транспортного засобу, № 241/12 від 04.01.2013 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 34 482,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1507 від 28.02.2013.

Згідно з статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що страхова відповідальність водія автомобіля "Шкода", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5, станом на час скоєння ДТП була застрахована за полісом АВ/9094362, укладеним із Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" з лімітом відповідальності по майну на суму 50 000 грн. та франшизою у розмірі 510 грн.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Позивач 04.04.2013 направив відповідачу претензію № 139 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу з усіма необхідними документами.

Відповідач вимоги викладені в претензії визнав частково в сумі 15 558,15 грн., про що свідчить розрахунок суми страхового відшкодування, з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу 51,80% згідно висновку фахівця про вартість майна № ЦО -23061 від 07.05.2013. та 02.07.2013 перерахував на рахунок позивача вказану суму.

Позивач вимогає стягнути з відповідача решту суми 18 413,98 грн., посилаючись на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України.

Відповідач 02.07.2013 виплатив страхове відшкодування позивачу, виходячи з розрахунку здійсненого з урахуванням фізичного зносу на деталі, що підлягали заміні, який становить 51,8% з врахуванням висновку фахівця про вартість майна № ЦО-23061 та франшизи в сумі 510 грн. Докази чого наявні в матеріалах справи.

Для з'ясування питання визначення суми заподіяної в результаті ДТП майнової шкоди судом першої інстанції було призначено судову експертизу у справі на вирішення якої були поставлені питання:

1) Яка ринкова вартість автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_2 станом на момент ДТП 22 грудня 2012 року?

2) Який розмір матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) завдано власнику автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час ДТП 22 грудня 2012 року?

Згідно з Висновком експерта за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи № 7508/15-54 від 13.04.2016 розмір матеріального збитку (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) завданого власнику автомобіля Subaru Legacy Outback, 2.5, держ. № НОМЕР_2, внаслідок пошкодження під час ДТП, що сталася 22.12.2012 складає 13 012,95 грн.

При цьому у Висновку експерта визначено коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля - 0,51.

Таким чином, відповідач, сплативши позивачу відшкодування у розмірі 15 558,15 грн. належним чином виконав зобов'язання за полісом АВ/9094362 за шкоду, заподіяну власнику автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22.12.2012.

Той факт, що позивачем було здійснено виплату страхувальнику суму страхового відшкодування без врахування коефіцієнту зносу за договором добровільного страхування не є підставою для стягнення всієї суми з відповідача, оскільки відповідно до положень статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ст.. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з п. 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Дана норма кореспондується із ч. 2 ст. 999 ЦК України, якою визначено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 18 413,98 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем виконані зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та здійснено виплату суми страхового відшкодування позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі визначеному відповідно до чинного законодавства.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Добробут захист" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/2206/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2206/15-г повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська